Цей рік для українських аграріїв може виявитися складнішим за минулий. І якщо 2022-й сільгоспвиробники пройшли десь «за інерцією», то нині невідомо, коли буде розв’язано найгостріші проблеми — зокрема, пов’язані з експортом. Суворим іспитом стала й ситуація з сівбою ранніх ярих культур. У деяких регіонах весняно-польові роботи фактично зірвано, розповів директор Інституту зернового господарства НААН України Владислав Черчель (на знімку), надавши важливі поради та прогнози.

За традицією, до травня аграрії Дніпропетровщини начебто мали б закінчити сівбу ранньої ярої групи. Але умови так складаються, що в полі працювати практично неможливо. Ґрунт надто зволожений, понаднормова кількість опадів. Так, у першу декаду квітня випало півтори норми, за другу на частині території області — до трьох з половиною. Дощі практично щодня. Бувають лише невеликі «вікна», коли вдається проводити посівну.

Поля перетворилися на озера

Сьогодні різні низини на території області — і не тільки вздовж Дніпра — стоять переповнені водою. Багато таких було оброблено. Подібних паводків на Дніпропетровщині не бачили років з двадцять. І тут треба враховувати, що, наприклад, у Києві рівень Дніпра збільшився. Вода йтиме до регіону. Тому паводок, на думку вченого, триватиме ще тиждень-два. Все це також не сприяє сівбі.

«Здебільшого, ще в лютому-березні, аграрії встигли підживити озимину. Цього року метеорологічна весна настала на тиждень раніше, ніж зазвичай. Перехід через температуру плюс п’ять градусів — раніше на два-три тижні, приблизно 8 березня. Але весь цей час наростання температури було дуже повільним, тепло — помірним. Враховуючи те, що з другої половини березня дуже багато опадів, чимало господарств просто не можуть розпочати сівбу. Всі строки для ранньої ярої групи практично вийшли», — зазначає Владислав Черчель.

Хоча деякі культури посіяти вдалося, зокрема і ярий ячмінь. Планувалося, що в області під ним буде сто тисяч гектарів, але по факту зробили менше. Багато посіяли ярої пшениці — понад 20 тисяч гектарів, хоча в регіоні зазвичай її стільки не сіють. На думку вченого, можливо, що у такий спосіб йде переорієнтування аграріїв на ті культури, які сьогодні краще продаються. А, можливо, відіграв роль і той чинник, що саме насіння ярої пшениці малі фермери цьогоріч отримали безоплатно за програмою ООН.

Також майже двадцять тисяч гектарів відвели під горох. Загалом на Дніпропетровщині ярими культурами потрібно зайняти 1,2 мільйона гектарів, хоча фактично масова сівба повсюдно ще не стартувала.

За соняшником та кукурудзою не забути б про гречку...

«Як я розумію, — каже директор інституту, — ранні ярі сіяти вже не будуть. Залишиться недосів, що компенсуватиметься іншими культурами. Насамперед соняшником, який в області, як правило, займає десь 600 тисяч гектарів. Тепер, можливо, буде більше. Торік приблизно на 300 тисячах гектарів зростала кукурудза. Враховуючи кон’юнктуру ринку, цьогоріч її планували менше, але через великий недосів ранніх зернових, можливо, під неї відведуть таку саму площу. Терміни для кукурудзи та соняшнику вже підійшли. Ґрунт прогрівся до десяти градусів».

Владислав Черчель сподівається, що аграрії звернуть увагу і на інші культури. Так, у воєнні часи дуже корисним може бути просо. Бажано не забувати й про гречку, яку сіяти можна в червні та навіть у липні, якщо не складеться в травні. Також збільшуються площі олійного льону, що набуває популярності — його переробляють і в Україні, і за кордоном.

Підтримка є, але її потрібно шукати

На думку фахівців, впоратися з викликами природи та проблемами, пов’язаними з воєнним станом, сільгоспвиробникам можуть допомогти державні та міжнародні програми.

Серед них уже згадана продовольча програма ООН — ФАО. В її рамках проводять тендери, щоб забезпечити безоплатним насінням та добривами невеликих українських фермерів, які обробляють до п’ятисот гектарів.

Приміром, торік такий тендер провели по озимій пшениці. Нині — і по ярому ячменю, кукурудзі та соняшнику. Аби отримати цю допомогу, необхідно було зареєструватися у Державному аграрному реєстрі.

Наприклад, Інститут зернового господарства теж брав участь у цій програмі. І торік реалізували у такий спосіб понад тисячу тонн насіння. Цього року продали майже триста тонн насіння ярого ячменю.

Також є міжнародна програма USAID, за якою українські фермери отримують юридичні консультації, щоб ефективно розв’язувати проблеми, пов’язані з війною — особливо у прифронтових зонах. Працюють і різні спонсорські програми, які фінансуються Японією. Профільне українське міністерство також впроваджує різні заходи для розвитку садівництва та тепличного господарства. Є грантові програми, у яких можна брати участь — вони частково компенсують втрати на закладку та будівництво. Є подібні програми щодо техніки. Наприклад, один американець привозить її до України та безплатно роздає малим фермерам.

«Таких програм підтримки аграріїв багато. Але, на жаль, наші фермери дуже мало присутні в Інтернеті. Необхідно, щоб вони реєструвалися та активніше моніторили ситуацію не лише з державною, а й міжнародною допомогою», — радить директор інституту.

На те й виклики, щоб їх долати

І погодні умови, і повномасштабна війна, і складності з експортом сільгосппродукції обов’язково впливають на ціну та економічний результат роботи українських аграріїв.
росія постійно блокує зернову угоду — останнього разу вона нібито погодила її лише до 18 травня. Що буде далі — питання. Також обмежено експорт зерна до об’єднаної Європи: п’ять країн застерігають, що Україна негативно впливає на цінову кон’юнктуру на їхніх внутрішніх ринках. Мова про Польщу, Угорщину, Румунію, Словаччину та Болгарію.

«Але ж основну частину ми вивозимо морем. Тому саме нашого зерна на їхні ринки потрапляє досить небагато. І ситуація більш пов’язана не з тим, що українське зерно опиняється на тих ринках. Просто було очікування великої ціни — а її не сталося. Збіжжя у світі подешевшало. І вартість виявилася навіть нижчою, ніж у жнива. Тому хвилювання фермерів цих країн зрозумілі, але ситуація з Україною не пов’язана. Просто політика працює по-своєму», — каже Владислав Черчель.

Він, як й інші українці, вірить, що гідно впораються із викликами цього року та вийдуть з гарними показниками. І все переборють...

Тим часом

Спочатку розмінування,   а потім — врожаювання

Порівняно з іншими прифронтовими областями Дніпропетровщина постраждала менше. Торік через бойові дії не було засіяно приблизно 8,5 тисячі гектарів. Нині продовжуються обстріли Нікопольської та Марганецької громад. Раніше, коли ворог був на правому березі Дніпра на Херсонщині, потерпав Криворізький район. Там йде інтенсивне розмінування — його потребують до трьох тисяч гектарів. Але з урахуванням того, що орної землі в області приблизно два мільйони гектарів, це невелика частина.

Дніпропетровська область.

Фото з відкритих джерел.