За даними Українського державного центру міжнародної освіти (УДЦМО), через російську агресію наші виші втратили майже 20 тисяч іноземних студентів. Щоб не втратити всіх, університети розвивають академічну мобільність, програми подвійних дипломів та відкривають кампуси в безпечних регіонах країни і за кордоном. Про те, як вітчизняна освіта долає виклики, пов’язані з війною, в інтерв’ю «Голосу України» розповіла директорка УДЦМО Олена Шаповалова.

— Щороку до України приїздили від 15 до 20 тисяч іноземних студентів, — пригадує очільниця центру. — Ми реєстрували майже 50 тисяч запрошень на навчання для іноземних громадян, а прибували до країни трохи більш як третина від цієї кількості. Україна завжди була дуже популярною серед абітурієнтів з Азії й Африки. Топ-десять країн походження іноземних студентів

— Індія, Марокко, Туркменістан, Азербайджан, Нігерія, Китай, Туреччина, Єгипет, Ізраїль, Узбекистан. Як бачите, найбільше студентів ми приймали з Індії та Марокко, але географія країн, звідки до України приїздили на навчання, значно ширша — наші університети обирали також громадяни США, Сполученого Королівства, Польщі, Молдови, Греції та інших держав.

На початку широкомасштабної війни у нас було понад 84 тисячі іноземних студентів. Зауважу, що більшість з них навчалися коштом фізичних осіб, тобто за власний рахунок. Кожен студент щомісяця залишав тут майже тисячу доларів — витрачав на навчання, проживання, харчування, і для нас важливо зберегти це джерело додаткового фінансування закладів вищої освіти і постачання іноземної валюти в країну.

Втрачений контингент

— В умовах воєнного стану у 2022 році ми зареєстрували лише 17 889 запрошень на навчання (на противагу 65 305, які мали попереднього року), — додає Олена Шаповалова. — Зауважу, що навіть ці 17 889 вдалося отримати лише завдяки тому, що МОН запровадило дистанційний вступ й іноземці мали змогу стати нашими студентами, перебуваючи у себе на батьківщині.

За даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, на початку 2023 року в українських вишах здобували знання 51 676 іноземних студентів (47 988 — за основним навчанням, переважно у бакалавраті та магістратурі; 1 229 — в аспірантурі та докторантурі; 815 — в клінічній ординатурі; 1 634 — на мовній підготовці; 10 — за програмами академічної мобільності).

Це майже на 30 тисяч менше, ніж до широкомасштабної війни: 11 172 іноземні студенти торік стали випускниками, а решта, зокрема, перевелися до університетів інших країн.

— У яких містах та на яких спеціальностях навчалося найбільше іноземців?

— У Харкові, Києві, Одесі, Дніпрі, Запоріжжі та Сумах. Найбільше — в Харкові, який, на жаль, навіть після деокупації області не можна вважати безпечним місцем для перебування іноземних студентів. Харків і Суми дуже постраждали під час війни, студентам звідти було важко евакуюватися. Нині частина з них продовжує навчатися онлайн, перебуваючи у себе на батьківщині, декому вдалося перевестися до університетів інших країн.

Понад 60 відсотків усіх іноземців навчаються у нас на медичних спеціальностях і, звичайно, відсутність можливості здобувати освіту в аудиторному форматі істотно вплинула на їхнє рішення продовжувати чи не продовжувати навчання в Україні. Окремі держави, як-от Нігерія, взагалі не визнають онлайн-освіту — ані медичну, ані будь-яку іншу. Незалежно від того, в якій країні вона здобувається.

«Електронний пацієнт» дистанційного лікаря

— Куди поїхали студенти, які віддали перевагу закордонним вишам?

— Тішить, що попри серйозну агітаційну кампанію, яку проводила країна-агресор рф в Індії, щоб індійські студенти з українських вишів перейшли до російських, майже всі вони або залишилися в наших закладах освіти, або перевелися до інших країн. До війни у нас навчалося понад 20 тисяч індійських студентів. У росії казали, що вони всіх їх влаштують, обіцяли брати за навчання стільки само, скільки ті платили в Україні. Але марно.

Національна медична комісія Індії (NMC) скасувала своє рішення про невизнання медичної онлайн-освіти й академічної мобільності для індійських студентів з України, дозволивши академічну мобільність і навчання в релокованих українських університетах задля того, щоб студенти мали змогу здобувати знання офлайн на більш безпечній території.

Низка європейських університетів прийняла на навчання наших студентів-іноземців з різних країн походження, але це дуже малий відсоток. Більшість з них звернулися до своїх українських закладів освіти з наміром продовжити навчання. Казали, що хочуть повернутися, але не знають, як — відсутність прямого авіасполучення та складна процедура отримання транзитних віз значно ускладнюють цей процес.

Університети пропонували різні варіанти розв’язання цієї проблеми — і академічна мобільність, тобто навчання на певний період за кордоном, і гібридне навчання — онлайн-навчання в Україні з наступним проходженням практики в країні походження. До прикладу, нам вдалося домовитися про організацію такої практики в Марокко. Громадяни цієї країни, які навчаються у нас онлайн, зможуть пройти її в місцевих університетських клініках. Цю практику буде зараховано українським університетом, де вони продовжать здобувати освіту.

Бачимо, що нині майже дві тисячі студентів у нас перебувають за програмами академічної мобільності в Узбекистані, Польщі, Грузії тощо. Тобто вони поїхали тимчасово за кордон, відповідно до угод між закладами освіти, навчатимуться там протягом року, а потім повертатимуться в Україну. Навчальні програми погоджені закладами освіти. І так студенти навіть зможуть отримати додатковий досвід академічної мобільності, якого за інших обставин вони б не мали.

Наші медичні виші вдосконалюють онлайн-навчання, використовують нові технології, зокрема, запроваджують «електронних пацієнтів», завдяки чому навіть практичні заняття пропонують частково проводити дистанційно. Якщо університети комунікують зі студентами, пропонують додаткові можливості, то і втрати мають менші.

— Торік спростили умови підсумкової атестації через війну. Іспит «Крок» для студентів-медиків, зокрема й іноземних, так і не відбувся...

— «Крок-1», який складають на 3-му курсі, перенесли, а «Крок-2» для випускників просто скасували, тому що студентам треба було видавати дипломи, а розуміння того, як вони мають приїхати в Україну і скласти ці іспити, на той момент не було. Тому ухвалили таке рішення, яке насправді іміджево нам дуже допомогло, студенти йому зраділи. У 2023 році іспити «Крок» на всіх рівнях відновили.

«Кроком» руш!

— Відомо, що цього року студенти українських вишів матимуть змогу скласти «Крок-2» за кордоном...

— Це справді так, хоча по детальні коментарі краще звернутися до МОЗ. Іспит «Крок» з огляду на воєнний стан і на те, що не всі іноземні студенти можуть нині повернутися до України, їм дозволять складати за кордоном. Залучать великі тестові компанії, які проводять спеціалізовані іспити для медиків. Цей іспит відбуватиметься у спеціалізованих центрах, де буде вжито певних заходів, аби не допустити порушень академічної доброчесності. У таких центрах обов’язково встановлять певні правила: наприклад, автентифікація особи, заборона користуватися телефоном під час екзамену, в аудиторіях будуть присутні спостерігачі, а весь іспит відбуватиметься під відеозапис.

— Цьогоріч іноземці вдруге вступатимуть до наших вишів дистанційно. Що передбачає ця процедура?

— Передусім абітурієнт має сконтактуватися з університетом, який перевірить його документ про освіту, оцінки і попередньо подивиться, чи має він шанс вступити. Для цього виш може провести невелике онлайн-інтерв’ю — ще до того, як потенційний студент отримає від університету запрошення на навчання.

Потім іноземний абітурієнт складає вступні іспити, зокрема онлайн, отримує візу для в’їзду до України або проходить процедуру легалізації своїх документів про освіту, щоб університети переконалися, що вони дійсні.

Далі він має отримати комплекс послуг нашого підприємства з інформаційно-консультаційної підтримки. Чому це важливо? Ми отримаємо всю інформацію про цього абітурієнта і поділимося нею з правоохоронними органами, прикордонниками і нашими посольствами. Правоохоронці матимуть змогу перевірити особу та в разі виникнення проблем повідомити про це університет. Прикордонна служба отримає від нас інформацію про те, що ось такий абітурієнт має запрошення від конкретного університету на конкретну програму.

Без віз

— Ключова проблема полягає в тому, що нині до України взагалі складно потрапити з Азії чи Африки через відсутність прямого авіасполучення, — наголошує Олена Шаповалова. — Тепер іноземним студентам доводиться діставатися до нас через треті країни й оформлювати транзитні візи. Чимало з них походить з держав підвищеного міграційного ризику, і їм шенгенські візи не так легко отримати, та й візи інших країн також. Дуже прискіпливо ставляться до видачі дозволів цим студентам країни, з якими ми межуємо, — Молдова, Румунія і Польща. Це стримує потенційних абітурієнтів. Адже навіть повноправні студенти стикаються з тим, що не можуть отримати візи.

Ми звернулися щодо цієї проблеми в МЗС і сподіваємося, що найближчим часом її буде вирішено.

— Чим наші університети можуть привабити закордонних вступників навіть під час війни?

— Помірною ціною на якісні освітні послуги. Україна — європейська держава, яка пропонує доступну освіту європейського рівня. Після повномасштабного вторгнення більшість університетів не підвищували вартість навчання у гривнях. Для студентів-іноземців, які розраховуються за нього у валюті, через зміну курсу ця сума навіть зменшилася. Попри війну, в нас є Інтернет, вода, світло, медицина, продукти в магазинах, працює транспорт і зв’язок, а задля безпеки обладнано бомбосховища у закладах освіти.

Війна, приміром, не лякає більшість студентів з Африки, вони не дуже бояться їхати в Україну, але, на жаль, не мають такої можливості через відсутність прямого авіасполучення.
На вулицях Києва ми вже бачимо іноземних студентів, частина з них навчається офлайн.

У деяких містах, як-от у Харкові, важко гарантувати їм фізичну безпеку, — обстріли з боку країни-терориста тривають. Тому, наприклад, Каразінський університет, у якому до повномасштабного вторгнення навчалося найбільше іноземних студентів, відкрив свій кампус в Івано-Франківську. Такий крок дав їм змогу повернути на навчання понад 100 іноземних студентів медичного факультету.

Це дуже мало, бо до війни в цьому виші здобували освіту понад 4 тисячі таких студентів. Але ми сподіваємося, що з часом їх буде більше. Наша країна у війні, але саме через це ми можемо запропонувати іноземним студентам-медикам ще й унікальні можливості, практику. Поранені бійці лікуються не тільки у військових шпиталях, а й у звичайних лікарнях. До речі, деякі іноземні студенти з перших днів широкомасштабного вторгнення прийшли до цих медзакладів і запропонували свою допомогу.

Вони не виїхали за кордон — разом з українцями волонтерять і наближають Перемогу України. Таких прикладів небагато, але вони є.

Потрібна єдина інформаційна система

— Яких ще заходів вживає держава, щоб іноземці не втратили інтерес до нашої освіти?

— Нагадаю, що вступати до наших вишів можна дистанційно і досить легко, без бюрократії. Нині сподіваємося, що буде запроваджена Єдина міжвідомча інформаційна система щодо набору іноземних вступників до закладів вищої освіти, що зробить систему вступу ще простішою і прозорішою. Поки що ми не бачимо всіх охочих в’їхати до України для здобуття освіти — бачимо лише тих, кому університет вже оформив запрошення. Завдяки цій електронній платформі знатимемо, скільки іноземних вступників звернулося до наших університетів, скільком з них оформили запрошення, видали візу, скільки в’їхали в Україну і скільки, зрештою, вступили до конкретних закладів освіти. Усе це зменшить міграційні ризики і покаже, де ми недопрацьовуємо, чому втрачаємо абітурієнтів.

Нині іноземець може отримати тільки два запрошення від наших вишів — держава запровадила такі обмеження саме тому, що ми не можемо чітко простежити шлях кожного студента. Тим часом у США, наприклад, абітурієнт може отримати запрошення одночасно від десяти вишів. Нова Єдина міжвідомча інформаційна система щодо набору іноземних вступників до закладів вищої освіти також дасть змогу отримувати декілька запрошень, і шлях кожного студента можна буде легко відстежити онлайн.

— Що задля популяризації нашої освіти робить УДЦМО?

— У нас працює гаряча лінія для студентів — консультуємо через WhatsApp, Вайбер, інші месенджери. Намагаємося робити все можливе, щоб про перспективи здобуття вищої освіти в Україні не забували. На жаль, наприклад, в Індії, звідки до нас приїздила найбільша кількість студентів, ті самі приватні освітні агентства, які завжди працювали з Україною, тепер пропонують інші держави і навіть росію, а про нас не згадують. Це, безумовно, виклик! Ми як державне підприємство МОН беремо участь в освітніх виставках, наживо й онлайн. Це коштує десятки тисяч доларів, але наразі великі компанії-організатори часто надають нам можливість безплатної участі у промоційних заходах по всьому світу. Протягом 2022—2023 років ми брали участь у понад трьох десятках виставок у 30 державах, зокрема, в країнах Азії та Африки.

Пов’язані з війною складнощі спонукають університети розвиватися, відкривати програми подвійних дипломів, академічної мобільності, надавати студентам-іноземцям — так само, як і українцям — більше можливостей. Наприклад, отримання дипломів кількох вишів одночасно. Ми працюємо над тим, щоб українські заклади могли відкривати свої кампуси за кордоном.

Хотіли б відкрити за межами України центри консультування та набору іноземних студентів «Study in Ukraine». Сподіваюся також, що будуть започатковані нові програми, що об’єднають кілька вишів. Так, у Марокко ми підписали угоди для дев’яти українських університетів з трьома марокканськими і плануємо створення освітнього і наукового консорціуму. Марокканські партнери погодилися надати інфраструктуру своїх університетів, щоб ми могли запроваджувати спільні навчальні програми і втілювати їх на території Королівства Марокко, поки місцеві студенти не можуть приїхати на навчання до України.