Завдяки підтримці благодійного фонду в Дунаєвецькій громаді на Хмельниччині переселенці зможуть вирощувати городину в новозведеній теплиці.
Ще до січня ціни на овочі якось тримались. А потім поступово взялися повзти вгору. Стрибків не було, але борщовий набір почав крок за кроком дорожчати на кілька гривень за кілограм.
І ось у супермаркеті довелось побачити картоплю за 72 гривні, що видається надто дорого. Втім, варто заспокоїти тих, кому такі ціни недоступні. Йдеться вже про цьогорічний врожай молодих бульб. Та навіть цей факт примушує багатьох задуматись над тим, якою буде вартість городини влітку. Чи можна розраховувати на покупний продукт, чи варто вже тепер подбати про власний врожай.
Хоч як парадоксально, Україна, яка в часи повномасштабного вторгнення потерпає від перевиробництва зерна і проблем з його експортом, активно нарощує імпорт городини. Чи не виходить, що, ігноруючи свій ресурс, виручаємо чужого фермера.
Дефіциту немає...
Протягом останніх п’яти років валовий збір картоплі коливається в межах 20—22 млн тонн, і цього достатньо для внутрішнього споживання. Минулий рік не був винятком. Але при цьому завжди існував імпорт. Щоправда, говорити про цифри, які могли б істотно вплинути на картопляний ринок, не доводиться. За даними Держмитслужби, протягом двох останніх років в Україну було ввезено відповідно 13,9 і 12,9 тис. тонн. Порівняно із зібраним урожаєм це менш як відсоток.
Якщо проаналізувати наведені цифри, створюється враження, що подорожчання спровоковане штучно і вигідно саме тим, хто готовий імпортувати і продавати привізну картоплю за вищими цінами. Натомість вітчизняний виробник, а це переважно селяни та дачники, котрі вирощують понад 95% врожаю бульби, залишиться зі своєю картоплею. Адже про масову закупівлю їхнього товару наприкінці зими та навесні вже не йдеться.
...та імпорт дошкуляє
Що ж до моркви, буряків, редьки, селери, котрі є доволі близькими родичами бульби у плані споживання та ціни, то й з ними ситуація схожа. Це так само та городина, котра вирощується переважно на селянських грядках.
Торішній урожай моркви та буряків теж можна назвати середньостатистичним за останні кілька років — 766 тис. тонн. У 2021-му їх було імпортовано лише 5 тис. тонн, а от за два роки повномасштабного вторгнення — відповідно 53,9 тис. тонн та 31,9 тис. тонн. Попри те, що кількість споживачів у країні значно скоротилась.
Хоча, приміром, для цибулі пояснення можна знайти. Адже через агресію ворога найбільше постраждали регіони, для яких ця культура була традиційною. За даними Держмитслужби, торік Україна завезла 75,9 тис. тонн ріпчастої, а два роки тому її імпорт становив лише 23 тис. тонн.
Загалом торік в Україну було ввезено овочів на понад 340 млн доларів. Ці гроші отримали аграрії інших країн. Залишається лише здогадуватись, як інвестиції такого обсягу могли б підтримати вітчизняного виробника.
А виручає своє
Тим часом для жителів села Миньківці із Дунаєвецької громади на Хмельниччині, як і для внутрішньо переміщених осіб, котрі там оселилися, питання про те, які овочі, свої чи привізні, їсти, не стоїть. Щойно зійшов сніг, одразу задумалися про городи: з чого розпочати?
Насправді для польових робіт ще рано. А от для теплиці, яка з’явилась у селі, саме час. Її встановили завдяки благодійному фонду «Рокада» за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні. Благодійники подарували й деяке насіння. До того, щоб переселенці змогли реалізувати цей проєкт, долучилось посольство Нідерландів — призначило консультанта, що безплатно надаватиме рекомендації.
Тепер майже на двох з половиною сотках у теплиці вирощуватимуть овочі. Частину — для себе, частину — на продаж. Щойно потепліє, візьмуться за розсаду. А найперше висаджують цибулю. Якщо зібраний врожай вдасться продати, люди хочуть створити своє господарство. Сподіваються, завдяки теплиці буде робота і для переселенців.
Людей не лякає праця. Їх тривожить перспектива реалізації врожаю. На жаль, ця проблема залишається не розв’язаною для переважної більшості тих, хто вирощує городину.
Хмельницька область.
Фото благодійного фонду «Рокада».
