Про талановиту художницю з Луцька не раз розповідав «Голос України». Зокрема, 13 серпня 2022 року в газеті з’явився розлогий матеріал про життєвий шлях художниці. Тетяна Дмитрівна народилася 28 січня 1947-го року в селі Ропотуха нині Уманського району Черкаської області в селянській сім’ї. Звідкіля мистецький талант у Тетяни Галькун? «Напевне, генетичне, — йшлося в газетній статті. — В її родовому дереві ви знайдете: народну художницю України Катерину Білокур, діда Сергія Галькуна, який знався на художньому ковальстві, двоюрідного діда, відомого на Черкащині живописця, столяра-червонодеревника, іконописця Тереня Білокура...

А своєрідний волелюбний характер, вочевидь, від бабусі Секлети Гонтар-Світовенко, пращуром якої був один із провідників Коліївщини Іван Гонта. Після поразки повстання, рятуючись від смерті, родина осіла в селі Полянецькому, змінивши прізвище Гонта на Гонтар. Розповідаючи про це, бабуся показувала онучці рушник, на якому був вишитий ще її прабабусею козак із закладеним за ліве вухо пасмом волосся. Він дуже схожий на Івана Гонту, намальованого ще в ХVIII столітті.

А ще Тетяні випало щастя навчатися в художній школі в дружини великого художника Георгія Якутовича — Олександри Павловської, яка оформляла дитячі книжки. Вона навчила гармонії кольору. З цією сім’єю приятелювало багато видатних сучасників, зокрема Сергій Параджанов». Згодом він, побачивши картини ще зовсім юної Тетяни Галькун, промовив пророчі слова: «У твої руки Бог вклав золотий колонок (пензлик з хутра колонка. — Авт.), чим прирік тебе на хвилини радості і роки творчих страждань. Але ти йди цим шляхом — і пізнаєш красу та велич задумів Творця».

Подальша доля подарувала Тетяні Галькун багато шансів розвинути своє дарування. Із сьомого по одинадцятий клас вона часто бувала і навіть якийсь час квартирувала в сім’ї Якутовичів. Визнаний майстер ділився з юною художницею професійними секретами. Згодом, ще навчаючись у школі, вона жила у народної художниці СРСР, лауреата трьох державних премій СРСР Тетяни Яблонської. Як кажуть, коли б не нещастя, не було б і щастя. Таня порізала ногу, і донька Тетяни Нилівни Оля, яка теж навчилася в художній школі, запропонувала пожити у них, допоки не загоїться рана. Мала нагоду слухати мудрі поради прославленої художниці. А в травні 1985-го Тетяна Дмитрівна була учасницею пленеру в Будинку творчості художників у селищі Седнів Чернігівської області, керівником якого була Тетяна Яблонська.

Наставниками в Тетяни Дмитрівни в Київському художньому інституті (сьогодні Академія мистецтв України) були такі досвідчені педагоги, як народні художники УРСР Володимир Костецький і Віктор Шаталін, у майстернях яких вона навчалася в 1966—1967 рр. і 1969—1972 рр., народний художник УРСР Тетяна Голембієвська.

Тетяна Галькун була учасницею багатьох виставок. Її картини дихали добром, бо, як казала, ніколи не бралася за пензель з поганим настроєм. Оскільки «негативну енергетику обов’язково відчує глядач». Вона була життєрадісною і надзвичайно комунікабельною. Її любили студенти і шанували знайомі та колеги. Не віриться, що життєвий шлях цієї талановитої жінки обірвався. Що більше не почуємо її заразливого сміху, не побачимо її усміхнених очей. У засвіти відійшла людина, яка була одним із символів Луцька, його гордістю і душею.

Волинська область.

На знімку: народна художниця України Тетяна Галькун на відкритті персональної виставки в Луцьку. 24 квітня 2019 року.

Фото автора.