Новий сезон Хмельницький обласний академічний муздрамтеатр розпочав із опери «Запорожець за Дунаєм»
Важко знайти на всьому пострадянському просторі оперний театр, де хоч раз не ставили знамените творіння Семена Гулака-Артемовського. А хто жодного разу не був в опері, міг бачити не одну екранізацію цієї вистави. Тому, здавалося, чимось вразити глядача хмельницьким постановникам буде важкувато. Тим більше що за справу взялись не співаки, а драматичні актори. Хоча вокальні партії не надто складні, а чимало музичних фраз на кшталт «тепер я турок — не козак» чи «звідкіля це ти узявся» вам легко проспіває кожен українець.
Утім, не все просте — спрощене. А опера на провінційній сцені — явище небуденне. Тому і глядач, і сам колектив театру з цікавістю очікували, чим закінчиться ця робота. Наперед скажу — успіхом. Глядач дуже тепло прийняв виставу. Хоча прем’єрним показом у повному розумінні цього слова її важко назвати. Адже до того вже відбулось два попередні. І всі три варіанти не просто різні, а мають право на своє окреме життя.
Своєрідна репетиційна прем’єра пройшла навіть не на сцені театру, а в обласній філармонії. Та версія — більше концертна, а не театральна. Адже до участі були залучені артисти філармонії, студенти хмельницьких гуманітарно-педагогічної академії та музичного училища, відомий ансамбль пісні і танцю «Козаки Поділля» і навіть дитячий хор «Подільські солов’ї». У такій версії акцент робився саме на вокальній майстерності. Можливо, надалі окремі номери звучатимуть у різних концертних програмах.
Удруге виставу показали вже на рідній сцені до Дня Незалежності. А взяти участь запросили столичних солістів. Навіть розуміючи, що ця версія може залишитись єдиною, і її навряд чи вдасться повторити, в театрі пішли на цей крок. І для цього були причини.
Адже з перших днів роботи над постановкою тут заявили: це має бути масштабне дійство. Його бюджет становив близько 250 тисяч гривень, що за мірками провінційного театру — грандіозна сума. Самостійно осилити її колективу не вдалося б, хоч як старайся. Тому вдячні за те, що фінансово задум підтримали облдержадміністрація, облрада та управління культури. Віддячити за це артистам хотілося справді вражаючим видовищем. І їм знову це вдалось, бо фінальну сцену, де звучить молитва за Україну, зал зустрів стоячи і зі сльозами на очах.
І нарешті після «святково-презентаційного» варіанта з’явився традиційний, він і йтиме на сцені театру. Гратимуть власними силами, не покладаючись на талант приїжджих гостей. Тому ця остання прем’єра стала справжнім випробуванням для колективу.
Злукавлю, коли скажу, що спів акторів наблизився до вершин оперної класики. Хоча виконання головних партій і заслуженими артистами Ігорем Сторожуком (Карась), Галиною Чайковською (Одарка), і молодими виконавцями Галиною Грушкою (Оксана) та Олександром Вітом (Андрій) було справді на достойному рівні.
...Уперше «Запорожець за Дунаєм» поставлено півтора століття тому, до 50-річчя Семена Гулака-Артемовського. Казали, що тоді його потужний бас почав втрачати силу. І написання опери та прем’єрне її виконання автором було задумане, щоб знову привернути увагу глядача. Опера й справді мала колосальний успіх. Рецензенти хвалили не так вокал Гулака-Артемовського, як його комедійний талант у ролі Карася. Не відмовиш у блискучому акторському виконанні й Ігореві Сторожуку. У тому, що опера виявилася під силу драматичним артистам і приживеться на сцені театру, можна не сумніватись. Тож ризик — і творчий, і фінансовий — був виправданим. І тепер, зустрічаючи на сцені улюбленого оперного героя, глядачі можуть запитати словами із самого твору: «Звідкіля це ти узявся? Де ти досі пропадав?» Тож із довгоочікуваним поверненням!
Хмельницький.
Сцена з опери «Запорожець за Дунаєм».
Фото з архіву театру.
