Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр відкрив свій 73-й театральний сезон виставою «Маруся Чурай» за твором Ліни Костенко.

«Марусю Чурай» інсценував молодий режисер з Херсона Сергій Павлюк. У Луганську він працював не сам, а зі своєю командою (художник — Ольга Гоноболіна, хормайстер — Ружена Рубльова, балетмейстер — Юрій Брусс). Слід зауважити, що луганський театр вперше довірив роботу над спектаклем не одному режисерові, а цілій постановчій групі. Тут був свій ризик, і головний режисер театру Володимир Московченко цього не приховує. Але ж для театру важливо «постійно оновлювати свою кров». І такі молоді режисери-новатори, як Сергій Павлюк, допомагають це зробити.

Поставити один із творів Ліни Костенко луганчани мріяли давно. Ще два роки тому на театральному фестивалі «Таврія» в Криму директор Луганського українського театру Михайло Кошовий розговорився про це з Сергієм Павлюком. Чому з Сергієм? На той час молодий режисер вже мав досвід інсценування творів української поетеси. Свою дипломну роботу в Черкаському театрі він поставив за «Думою про братів Неазовських».

— Я говорив із Ліною Василівною по телефону і взяв у неї дозвіл поставити її твір, — розповідає Сергій. — Перш ніж дати згоду, вона запитала: «А ви талановитий?» Я сказав: «Так!» «Тоді ставте», — була її відповідь. Вона дала дозвіл «кромсати» твір, розуміючи, що театр і література — різні речі. Поетеса добре відгукнулася про мою дипломну роботу, дала згоду й на цю постановку. Я їй дуже вдячний. Наша інтерпретація «Марусі Чурай», думаю, сподобається луганському глядачеві. Хочу зауважити, що луганський театр пішов на подвиг, запросивши не одну людину, а цілу групу. Моя команда, яка працює вже не один рік, зуміла переконати, що варта такої довіри. Графік у мене напружений, отже, зазвичай на прем’єрах своїх спектаклів я не буваю. Здав його — і поїхав. Однак в Луганськ ми спеціально приїхали на прем’єру, бо колектив театру заслуговує на повагу. Ми не працювали разом, ми разом творили. Те, як грали луганські актори, свідчить про їхній високий творчий, професійний і людський рівень, ставлення до професії. Зокрема, Наталя Недоступ грає Марусю так, як бачить свого персонажа. Власне, від акторів залежить те, чи буде цікавим спектакль про події минулі у контексті нинішнього століття.

— Коли робили прогін спектаклю, я отримала величезне задоволення і вперше в своїй практиці не мала зауважень, — каже Ружена Рубльова, хормейстер. — А коли у фіналі прозвучав хор, я не втримала сліз.

Директор театру Михайло Кошовий звертає увагу на те, що новий сезон буде насичений певними датами. По-перше, Україна вшановуватиме пам’ять видатного письменника і перекладача Бориса Грінченка. А на Луганщині Грінченко колись жив і працював.

— Ми не можемо стояти осторонь такого ювілею, — розповідає Михайло Кошовий, — а тому готуємо до показу одну з п’єс Грінченка — «Степовий гість». Не можемо обійти і ювілей Шевченка. Хочемо відновити спектакль «Поет і княжна», який колись був у нашому репертуарі. А ще налаштовані поставити виставу про самого Шевченка, взятись за драму «Назар Стодоля» і підготувати поетичний вечір за творами поета і не тільки його.

— Новий сезон для нас дуже відповідальний, — каже головний режисер театру Володимир Московченко. — Маємо багато ідей і намірів. Звернемося до творів Лесі Українки, до п’єси Миколи Куліша «Маклена Граса». А це річ особлива, театр, що береться за її постановку, засвідчує не лише своє бажання, а й професійний та творчий рівень. А ще хотілося б попрацювати над п’єсою, що має добру світову театральну історію — це «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана. Взагалі, хочемо щоб кожна п’єса в нашому репертуарі, вже за назвою, за автором викликала зацікавленість луганського загалу.

 

Луганськ.

На знімку: сцена зі спектаклю «Маруся Чурай».

Фото прес-служби театру.