Випробування голодом: злочин влади — трагедія народу

 

В губерниях, пострадавших в прошлом году от неурожая, снова начался голод. Нужна немедленная помощь.

...целый ряд сообщений с мест пострадавших в прошлом году от неурожая, снова вопиет о наступающем голоде, о новых голодных смертях.

Сводки Екатирино-славщины, Запорожья и Николаевщины напоминают о том, что снова на голодном фронте неблагополучно.

1 октября в Запорожье голодающих 121.209 человек. Это те селяне, которые имеют до 1 десятины посева. С ноября начнут голодать имевшие 2 десятины... К 1 января цифра дойдет до 286.505 человек...

Газета «Красное Запорожье» пишет, что в каждом письме селянина встречается одна и та же фраза — «волость наша вновь обречена на голодную гибель»...

У нас нет еще точных сведений о Донецкой и Одесской губерниях, в которых количество голодающих не меньше, чем в других губерниях.

Специальная комиссия ВУЦИК’а об’езжает в настоящее время голодные губернии Украины, для выяснения положения дел.

В некоторых губерниях уже снова наблюдаются массовые случаи смерти от голода. В Тягинской вол. Херсонского уезда, потерявшего в прошлом голодном году половину своего населения, за последние дни умерло от голода 10 чел.

Помня ужасы голодного года, селянство, доведенное до отчаяния, запасается какими угодно «суррогатами», вплоть до человеческого мяса. Так, в Николаевской губ. в Днепровском уезде обнаружены были 10 пудов засоленного человеческого мяса.

Можно ли надеяться, что сами голодные губернии справятся с помощью своим голодающим уездам?..»

 

В уездах Николаевском и Херсонском голод будет не менее тяжелым, чем в прошлом году. В Днепровском уезде положение в отношении голода на 30—40% улучшилось; Елисаветградский уезд можно признать совершенно благополучным и из списка голодающих уездов мы вычеркнули его со спокойной совестью. Самое тяжелое состояние переживает Херсон с уездом, если не принять срочных мер по оказанию помощи населению Херсона, то он через некоторое время будет числиться существующим только на географической карте: население частью разбежится, частью вымрет. В настоящее время из 130 тысяч населения Херсона осталось только до 40 тыс. человек. 60% домов — пустые и 50% из них настолько разрушены, что от восстановления их нужно отказаться.

Несмотря на энергичные меры по оказанию помощи голодающему населению Херсона, в городе все же голодают десятки тысяч людей; возобновилась смертность на почве голода, прекратившаяся в июле-августе; на улицах, как и в прошлом году, поднимают истощенных, опухших от голода людей; снова началось приостановившееся летом бегство из города: поезда отходят из Херсона переполненные беженцами в урожайные губернии. В виду отсутствия в Херсоне промышленности и обнищания населения торговля не развивается. В трех указанных уездах Николаевщины о ликвидации губпомгола не может быть и речи».

Й одразу поряд інша стаття.

 

 

Одно из крупнейших наших достижений — это значительное усиление нашего сельского советского аппарата. Мы достигли этого путем снятия ряда ответственных работников с работы в самом Проскурове. Конечно, работа уездных учреждений от этого несколько пострадала, но мы не жалеем. В сравнении с теми результатами, которых мы достигли усилением волостей, эти перебои в самом «уезде» ничего не значат. Наоборот, у нас стоит на очереди дальнейшее снятие работников для направления их на село.

Каково у нас настроение села? Село на стороне Советской власти. Бандитизм у нас редок и не питается местными источниками. Крестьянство занято сейчас своими хозяйственными делами и петлюровщиной интересуется мало...»

 

 

У Колегії Наркомосвіти було заслухано доклад про стан організованого дитинства в містах України, нещодавно обслідування установило, що фізичний стан дитячого населення кепський.

Лише половина будинків відведених дитбудинкам і школам, відповідає свойому призначенню. Решта не задовольняє санітарним вимогам.

У наслідок надмірного переповнення дитбудинків, у них не вистачає потрібної кількости кисення, а саме в 46,5% усіх дитбудинках. Не вистачає потрібної кількости кисення у 33,5% школ, але взагалі ця цифра не виявляє справжнього стану тому, що в школах бувають часті зміни учнів, а крім того нема жодної вентиляції.

У багатьох дитбудинках діти сплять по два, по три і по чотири чоловіка на одному ліжку. Харчування дітей не задовольняюче, діти одержують взагалі 50% нормального пайка, крім того їжа буває дуже одноманітна.

Особливі ненормальности спостережено в харчуванні дітей, що перебувають у школах, де після звичайних занять діти працюють у гуртках, а потім відбуваються зібрання «Юного Спартака». Тут дитина часто перебуває 7—8 годин без перерви й без харчів.

У наслідок всіх цих умов стан здоровля організованих дітей визнано за погрозливий. Задовольняючий стан розвитку й харчування виявлено в дитбуддинках лише у 40,4% дитячого населення, а в школах у 60,1%. Виснажених, мало кровних, з нахилом до сухот — у дитбудинках виявлено 36,2%, хворих на коросту та стригучі лишаї — 5.800.

Серед неорганізованих дітей на Правобережжі зареєстровано 30.000 хворих на коросту й стригучі лишаї, а на Лівобережжі — 20.000. Багато дітей (більш 36%) страждають від виснаження. Це кандидати на сухоти. Розвиток сухот серед дітей набирає де-далі більших розмірів.

Незадвольняючий стан здоровля дітей відбивається на їх психіці. Катеринославська поліклініка, де є психометричний кабінет, обслідувала 500 дітей з дитбудинків нормального типу, при чому виявлено дітей з нормальним інтелектом 54,9%, дітей відсталих — 45,1%. Психіка дітей не урівноважна, діти дуже нервові.

Колегія Наркомосвіти намітила низку заходів до поліпшення стану дітей...

Взагалі центральні органи звертають пильну увагу на стан дитячого населення, але для того, щоб від разу поставити дитбудинки і школи в нормальні умови, звичайно, не вистачить ні центральних коштів, ні коштів ще не зміцнілого місцевого бюджету. Ось чому слід притягнути до участи в цій справі найширші кола робітничо-селянського суспільства.

 

 

Якось ще у 20-му році один із товаришів розповідав мені про такий випадок. Прийшлося йому поїхати на село «агітнуть». Під час промови він сказав кілька слів і про комуну. Селяни і вчепилися за те слово і пішла писать губернія.

Один дядько виходить і так собі насмішкувато говорить:

— Да... Так значиться комуна. Да... Хороше діло. Хороше... А як на мене, то, товариші, комуна ось що... Кому на, кому ні, кому дуля, кому дві...

Не забуваймо, що це було на Правобережжі, в часи жорсткого військового комунізму, у привійськовій смузі, коли у нас була розверстка. Республіка напружувала всі сили у боротьбі з навалою панської Польщі, навколо нишпорили численні банди, і радянській владі часто не приходилося кой-кого гладити по головці.

Війна вимагала коштів, витрат. І радянська держава брала, брала і ще раз брала, кажучи селянам:

— Головне завдання тепер, — це відстояти революцію, землю від поміщиків, фабрики й заводи від капіталістів. Коли ми це зробимо, коли закріпимо за собою владу, то робітники і селяне зможуть між собою порахуватися. А поки що давайте в борг...

— Все дай та дай, а коли ж буде на? — такі запитання можна було чути від селян і 21 і в 22-му і, навіть, в 23 році, хоча далеко менше...

Коли нам треба сказати селові «дай», то подивіться, що робиться. Скликається комісія, одна, друга, третя, при Губкомі, Губвиконкомі і т. д. і т. п., пишуться обіжники, тези, мобілізуються сили, все і вся приводиться в рух і всі усюди говорять одно:

— Дай!...

Зовсім іншу картину спостерігаємо в такому випадкові. Радянська влада оголошує які-не до Райвиконкомів і там застряє, бо часто немає ні паперу, ні машинки, на чому і чим би там ту постанову надрукувати.

Тут уже рідко бувають комісії, вже не мобілізуються сили, не кричить так газета. Все проходить тихо, сумирно в адміністративному порядкові.

Я не буду доводити, чи правильно це, чи не правильно. Висновок ясний для кожного. А раз так, то треба такий стан змінить.

Радянська влада вже тепер, в невимовно тяжких економічних умовах, починає давати. А село про це не знає, а село про це невідає. Частіше воно чує «дай», і майже ніколи не чує «на».

Кінчаю і кажу:

— Ми так само, з таким же напруженням повинні мобілізувати свої сили на село не тільки тоді, коли нам треба щось із села взяти, але і тоді, коли ми видаємо декрета чи постанову, яка поліпшує або хоче поліпшити становище села, його добробут, його побут.

Цього ж поки-що, за дуже малими випадками, не робимо. Але в дальнішому ми це зобов’язані робити.

П. ЛІСОВИЙ.

У селі Сокілець Козятинського району на Бердичівщині так щиро взялися за повне усуспільнення зерна, що не залишили зовсім харчів для селянської худоби. Збиралися усуспільнювати пізніш і худобу, але минали тижні й місяці — худоба залишалася у господарів, а годувати її було нічим.

Були намагання якнайскоріше підвищити відсоток колективізації. Тому тих, хто вагався вступати до колгоспу, позбавляли можливості купувати що-небудь у кооперативі, загрожували позбавленням права голосу тощо.

А голова сільради тов. Павлина Собчук діяла так. Коли на селі після загальних зборів, присвячених колективізації, влаштували вечірку з музикою й танцями, вона вийшла і категорично заявила:

— Товаришки, танцювати можна лише тим, хто вступив до колгоспу. Хто не вступив, тим танцювати забороняємо й оголошуємо їм бойкот!

Керівниця була певна, що після цього колективізація в с. Сокільці пройде на всі 100 відсотків.

Інформацію про це було надруковано у газеті «Вісті» (ВУЦВК) №80 (2877) від 6 квітня 1930 року.

В.-Олександрівський, Кривоозерський і Баштанський райони на Одещині

Що зробив Одеський облвиконком, щоб ліквідувати нестерпний стан у цих районах та в області?

Найвідсталіші райони поза увагою

Одна з найвідсталіших у хлібозаготівля областей на Україні — Одеська. Не зважаючи на численні попередження від партії та уряду, одеський обком і облвиконком досі не вжили справжніх заходів, щоб вивести область з ганебного прориву. Минули всі строки, але річний план виконано лише на 70%.

Ряд районів — В.-Олександрівський, Зінов’ївський, Криво-озерський, Баштанський, Ново-український та інші — мають процент виконання плану набагато нижчий за пересічний обласний.

Здавалося б, що обком і облвиконком повинні саме цим районам приділити найсерйознішу увагу, домогтись вивершення хлібозаготівель у цих районах, довести свою спроможність вибороти для всієї области місце серед передовиків хлібозаготівель.

На ділі обласні організації зменшили увагу саме до найвідсталіших районів.

Кривоозерський район

На 49 місці в області стоїть цей район (cекретар РПК — Шепелев, голова РВК — Галинський), один із вирішних на Одещині. Він виконав свій план на 53,5%, при чому грудневе завдання тільки на 10% і що п’ятиденки дає гірші показники.

Бо боротьби за хліб у районі нема. Кожен день приносить нові факти розбазарювання хліба. Наприклад, у колгоспі ім. Шевченка управа приховала в коморі 92 ц. хліба, записаного, як витрачений на засів. Директор агротехнікуму Добровольський, він і секретар партосередку села Курлози, сприяє розбазарюванню бо й собі приховав 400 пудів чистосортної пшениці. Цього Добровольського вигнали з партії але залишили на роботі і він, як і перше, приховує хліб.

Найгірше заготовляють в одноосібному секторі, який залишено на призволяще. Куркульня не виконує твердих завдань і закопує хліб. Наприклад, знайдено 50 ц. хліба у куркульки Анищенкової, який вона закопала на цвинтарі. Більшість куркулів і злісних не виконувачів контрактаційних завдань переховують свій хліб по інших селах. Через те, що поміж сільрадами немає зв’язку, таке переховування набирає широких розмірів. Проте в жодній постанові РВК про цей маневр куркульні навіть не згадується...

...Райвиконком спочатку хлібозаготівель дозволив торгувати хлібом. Тільки місяць тому, як перестали надходити до сільрад спішні листи від голови КК-РСІ Кононенка такого однотипного змісту:

«Немедленно предлагаю возвратить из’ятый хлеб у крестьянина (такого-то) и дать объяснение, на каких основаниях забрано, когда у него не было контрактации».

Кононенко, як свідомий глитайський агент сприяв утаювати засів площу, зменшувати план контрактації, спекулювати хлібом. Райпартком знаючи про ці факти зовсім на них не реагував. «Своя» ж людина.

Незмінно і гаряче дбає за глитая — саботажника та спекулянта і райпрокурор Маринюк, який навмисно підсовує виїзній сесії облсуду торішні справи про хлібозаготівлі, приховуючи десятки свіжих справ на куркулів та злісних нездавців хліба...

Чутівський район відстав у виконанні хлібозаготівель, дарма, що район мав і має буквально всі можливості якнайскорше цілком виконати річний план. Керівники найбільшого в районі колгоспу «Надія» замість виконати завдання саботують хлібоздавання, співають усім відомої куркульської пісні «хліба немає, вивезли ввесь». Між тим яскравим прикладом того, що колгосп «Надія» спроможний виконати план, є й те, що цьогорічний хлібозаготівельний план колгоспникові набагато зменшили проти минулого року. Минулого року колгосп мав здати 54 тис. пудів хліба, цього року тільки 24 тис. пудів.

Зокрема причиною відставання колгоспу в хлібозаготівля є розбазарювання хліба. За ту чи ту роботу виконану для колгоспу, управа сплачує хлібом. Одному куркулеві «сплатили» за роботу 24 пуди хліба, а у витратах навіть не записали. За возовицю снопів з поля управа сплатила хлібом. Колгоспові потрібен був бабі — його вимінюють на хліб.

Про незаконні дії управи колгоспу знає голова сільради, але він не тільки не вживає заходів, щоб припинити розтринькування хліба, а винних в цьому притягти до права, а навпаки з його наказу управа колгоспу «законно» практикує методи сплачування хлібом за роботу. На доказ — один папірець: 

«До голови колгоспу «Надія» тов. Оліфіра.

Відпустити Стукапу Павлу Д., який ремонтує шкільне приміщення, два пуди борошна, за гроші.

Цей хліб буде врахований, як зданий в хлібозаготівлю. 

Голова сільради ГАРУС».

Я гадаю, що коментарі до цього зайві. Куркульські агенти, що зривають хлібозаготівлі, повинні відповідати перед пролетарським судом.

К. Жуков.

Межова (Наш спецкор.). Справа була ясна: молотьбу в Гаврилівських колгоспах давно закінчено — хліб з комор по вивезено, отже — виконання плану повинно було йти в основному коштом повернення незаконно розданого й покраденого колгоспного хліба. Треба було цей хліб узяти. І тут виявилось голівне — жоден з місцевих комуністів не повернув нічого і повертати відмовився, хоч кожен з них незаконно одержав найбільше. Межівський РПК і бригада Дніпропетровського обкому КП(б)У надто довірливо поставилися до ряду місцевих партійців, що прикриваючись парттквитками, у більшості своїй були по суті організаторами куркульського саботажу хлібозаготівель. Обіймаючи керівні посади в колгоспах, вони понабирали собі незаконно чимало центнерів колгоспного хліба...

...Вже виявлено і викинуто з колгоспів 50 куркулів і бандитів. За останні чотири дні колгоспники повернули 25 ц. хліба, виявили десятки злодіїв, ледарів і примусили їх повернути 41 ц. покраденого по колгоспах хліба. В соломі, полові, під час перемолоту і перевіювання знаходять лантухи з пшеницею.

Проте, Гаврилівка і досі ще на чорній дошці. Районні організації спокійно спостерігають, як викривається колгоспним активом куркулів з партквитками в кишенях. Воротні, Іващенки і Мармули продовжують саботувати хлібозаготівлі.

Доки ж секретар Межівського РПК т. Романець і бригада Дніпропетровського обкому терпітимуть цю куркульську наволоч? Невже для них не ясно, що вилучити переданий над норму хліб треба, насамперед, від працівників колгоспного апарату, вживши до них, крім того, найсуворіших репресій.

М. Матвійчук.