Завтра — День усиновлення
Віталік і Вова — київські п’ятикласники. Вони двійнята, але навчаються у різних школах, тому що різні. Віталік більше схильний до математики, Володимир — до гуманітарних наук. Хлопці полюбляють спорт: один брат займається футболом, другий — плаванням. І обоє обожнюють канікули, комп’ютерні ігри та вихідні, коли можна усім разом зібратися у кіно або здійснити заміську прогулянку. Хлопці зростають у дружній і незвичайній прийомній сім’ї.
Глава сімейства Леонід вважає, що дітей багато не буває. Вони із дружиною Ольгою планують ще взяти на виховання малят. Не треба боятися бути батьками! — закликає подружжя Лебедєвих не тільки на словах, а й на ділі.
Брати Вова і Віталік (на знімку) з’явилися в житті Ольги у 2006 році. Тоді молодій незаміжній жінці було 28 років. Вона звернулася до держадміністрації Солом’янського району столиці в службу у справах дітей із заявою про бажання створити прийомну сім’ю. Багато хто відмовляв Ольгу від такого вчинку: мовляв, ти ще молода, красива, своїх народиш. А так хрест на собі поставиш — адже заміж ніхто не візьме. Для Ольги тоді це було неголовним...
Коли їй зателефонували з районної служби у справах дітей і запропонували взяти чотирирічних двійнят (за законом братів не можна розлучати), ні хвилини не сумнівалася. Так в Ольги, молодого банківського службовця, з’явилася своя сім’я.
— Ми давно були знайомі, але зустрічатися почали, коли Ольга вже виховувала двійнят, — розповідає історію своєї появи у ролі глави осередку суспільства Леонід Лебедєв. — Вона мені все розповіла про хлопчиків. Після тієї розмови я всю ніч просидів в Інтернеті — читав про усиновлення і прийомні сім’ї. Тоді зрозумів: Ольга — моя рідна, єдина людина, яку я шукав у житті. І я зможу стати гарним чоловіком і батьком.
Ось уже чотири роки вони разом. Але й тепер Леонід говорить про дружину із захопленням і ніжністю. Почувши від нього передісторію їхньої сім’ї, ми зрозуміли чому.
...У 1990-ті Ольга з подругою зняли квартиру на Троєщині. Не для себе. Для безпритульних дітей. Знаходили хлопців у підвалах будинків, на будівництвах, відмивали і годували. Але незабаром про це дізналася міліція й розігнала притулок на орендованій квартирі. Тоді її мама і тато, які жили в районі Фастова, оформили все за законом і відкрили у себе один з перших дитячих будинків сімейного типу в Київській області. У ньому виховували десятьох дітей. І рішення Ольги самій взяти на виховання дитину було логічним продовженням її біографії.
Було нелегко. За свої чотири роки життя двійнята не знали, що таке щасливе дитинство, і мали насолодитися ним у повній мірі. Хлопці постійно хотіли їсти, бешкетували, ламали все на своєму шляху, таким чином самостверджуючись у новому статусі, заповнюючи дефіцит уваги. А ще багато хворіли, тому що імунітет був слабеньким. Ольга справлялася, віддаючи домашнім свої любов, сили і час.
А незабаром їй на допомогу прийшов Леонід. Вони одружилися, і чоловік взяв на себе обов’язки глави сімейства. Хоча, як згадує він сам, це був безпрецедентний випадок у практиці усиновлення на той час. Щоб офіційно одержати відповідний статус, Леонідові необхідно було пройти ряд процедур: від збирання усіляких довідок до повного медогляду.
— Зазвичай усиновителі півтора місяця ще навчаються на спеціальних курсах. У моєму випадку була спочатку практика, а на курси я потрапив рік по тому, — згадує співрозмовник.
Ольга і Леонід — щаслива сім’я. Вони діляться своєю любов’ю і турботою з дітьми, які з різних причин не одержали цього у рідних сім’ях. І не бояться бути батьками.
За сприяння в підготовці цього матеріалу «Голос України» висловлює подяку Службі у справах дітей Солом’янскої районної в місті Києві держадміністрації.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Родина Лебедєвих: мати Ольга, племінник Андрійко, Віталик із домашнім улюбленцем Лютером, тато Леонід та Вова.
До речі
«За вісім місяців 2012 року українці усиновили 1298 дітей, іноземці — 503 дитини. Це дуже позитивна тенденція, тому що ще у 2004—2006 роках переважало міждержавне всиновлення — іноземці всиновляли у двічі більше, ніж українці. Цього року майже утричі більше усиновляють українці», — заявив уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко.
Проте на сьогодні в Україні — 96 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки. 26 тисяч сиріт — у банку всиновлення.
