Але цьому заважали низькі ціни на російський газ. Так, на газетні публікації «Голосу України» і численні звернення вчених і фахівців на адресу уряду України представники НАК «Нафтогаз України» про потребу зменшення витрат газу (та енергії) у промисловості, комунальному господарстві, про диверсифікованість поставок газу за рахунок перевезення морем зрідженого газу відповідали, що в умовах низьких цін на газ ніхто в ці проекти гроші не вкладатиме. Низька ціна на газ призвела до того, що збільшувати обсяги бурових робіт, удосконалювати технологію видобутку газу (і нафти) ставало невигідно. Наукові дослідження в цій дуже важливій галузі було зведено до мінімуму. Як результат — власна нафтогазодобувна галузь вступила в стадію стагнації.
Чи може Україна вийти із цього глухого кута, в який її заганяв «Газпром» у 2007-му, 2009-му і нинішнього року? Відповідь може бути одна: нема добра без лиха. Озвучене Прем’єр-міністром України
М. Азаровим, міністром Ю. Бойком та іншими політичними діячами є програмою виходу з цієї газової кризи. Україна, справді, може замінити велику кількість газу вугільно-водяною сумішшю, що подається в котли теплоелектростанцій. Можна організувати диверсифікованість поставок газу шляхом його перевезення у зрідженому вигляді нашим морським простором. Можна прискорено освоювати видобуток газу з Олеського та Юзівського родовищ (газ «метан Донбас», «сланцевий газ»). Можна наростити власний видобуток газу за рахунок освоєння морських нафтогазових ресурсів шельфу та глибоководної частини Чорного моря.
Залишається актуальним освоєння не-традиційних джерел енергії — тепла Землі, енергії сонця, вітру.
Крим як жодна інша частина нашої держави може зробити істотний внесок у забезпечення національної енергетичної безпеки України.
Уже відкриті родовища газу та нафти, досить добре вивчені ресурси свідчать про можливість істотного збільшення видобутку власних нафти та газу. Придбане сучасне бурове устаткування вже цього року буде введено в дію і дасть змогу швидко вводити в розробку нові родовища. Треба було б відкрити дорогу до залучення провідних нафтогазових компаній світу до освоєння глибоководних ресурсів вуглеводнів Чорного моря.
У Криму можуть швидко (за наявності коштів) істотно збільшити енергоскладову країни за рахунок енергії вітру і сонця. Ще в далекі сімдесяті роки минулого століття в Інституті технічної теплофізики АН УРСР було оцінено величезні енергетичні можливості тепла Землі на Керченському півострові. Приблизно такі само ресурси оцінено й на території Закарпаття.
Але для реалізації цих масштабних програм потрібні час і великі гроші. Важко визначити, що є для України важливішою частиною вирішення цього завдання.
Сьогодні для нашої країни поряд з озвученими завданнями надзвичайно актуальним є зниження енерговитрат у всіх сферах народного господарства — комунальному господарстві, металургійній, хімічній, вугільній, нафтогазодобувній промисловості. Це одне з найважливіших завдань, що стоять перед Україною, тому що вона є однією із най-
енергозатратніших країн світу. Англійський учений професор Аруші в травні 2010 року на міжнародній науковій конференції в Алжирі сказав, що ті країни, які протягом найближчих десяти років не знизять енерговитрати, будуть викинуті на узбіччя світової цивілізації. Серед найенергозатратніших країн світу він назвав Україну.
Вирішення цього завдання також вимагає великих грошей, займе тривалий проміжок часу й потребуватиме реалізації бага-тьох законодавчих заходів, пов’язаних з погодженням податків з енерговитратами. Потрібно не списувати борги з хімічних, металургійних підприємств, а законодавчо примушувати їх до технологічного відродження, до освоєння технологій, уже реалізованих у передових країнах світу (ЄС, Японії).
Якщо запитати себе, що є головним національним завданням нашої держави, то відповідь може бути одна — технологічне переозброєння, освоєння власних ресурсів, диверсифікованість джерел надходження газу з інших країн, освоєння нетрадиційних джерел енергії.
Це величезне завдання, що стоїть перед урядом, перед нашим народом. І добре було б, якби ця програма стала національною метою нашої держави. Шляхів вирішення цієї програми багато, самі по собі вони дуже складні, але без їхньої реалізації неможливо забезпечити незалежність нашої держави.
Роман ЯРЕМІЙЧУК, доктор технічних наук, професор, віце-президент Української нафтогазової академії;
Крим.
