Ще Польща не загинула, а Україна не вмерла

Хто в нас тільки не пробував переписати Гімн України! Не подобається він декому, і все тут. Гімн УРСР не критикували, бо тоді цього не можна було робити. А підстави для іронії є. Вже в наші дні одна з житомирських приватних радіостанцій тривалий час починала свої ранкові передачі з гімну УРСР — звучала тільки мелодія без слів. То до головного редактора цієї станції причепилися з запитаннями, чому вони ставлять гімн неіснуючої держави — СРСР. Справді, мелодії гімнів СРСР і УРСР настільки схожі, що сучасник, який не знає цього, не одразу й відрізнить їх. І не випадково, адже це один з проявів «політики зближення», яка тоді проводилася. Серед аргументів, чому замість «Ще не вмерли...» треба співати щось інше, довелося прочитати й такий: у гімні мають бути викладені програмні цілі. 

Насправді гімн не є програмою будівництва будь-чого. І народжується він дуже часто спонтанно і стає пам’яткою глибокого переживання в історії країни. Як, наприклад, гімн Польщі, з якого більшість наших читачів знає тільки перший рядок. Ось його текст в українській транскрипції (літера «н» у дужках означає, що попередня голосна — носова).

Перша строфа зрозуміла без пояснень. Але цікавий такий факт. Як і в гімні України, її теж було відредаговано. Спершу вона починалася так: «Єще Польска нє умарла...»

Найбільше нерозуміння в українських слухачів цього гімну викликає приспів. На одному з українських сайтів довелося прочитати, нібито йдеться тут про того самого Домбровського, пам’ятник якому встановлено в Житомирі. Насправді Ярослав Домбровський, відомий як генерал Паризької комуни, народився в Житомирі 1836 року, тобто майже через чотири десятиліття після того, як гімн уже був написаний. Про того Домбровського, якого у приспіві гімну Польщі закликають іти з Італії до Польщі, в Україні знають дуже мало. Звати його Ян Генрик Домбровський, народився він 1755 року. Його батько був полковником. Мати походила з німецько-шотландської родини, але вже цілковито ополяченої. Ян Генрик одинадцятирічним покинув Польщу: його батько пішов на службу до саксонської армії. Військова кар’єра його сина теж почалася з цієї армії — у 16-літньому віці. Під час багаторічного перебування на чужині сформувався під впливом німецького оточення. По-польськи говорив погано. У тексті не випадково згадується Наполеон — саме з ним пов’язана значна частина біографії Домбровського, як і надії тисяч поляків. Кінець 18 століття для Польщі — один з найтрагічніших періодів її історії. Придушено повстання Тадеуша Костюшко, відбувся третій поділ Речі Посполитої між Росією, Австрією та Пруссією, після якого вона зникла з карти світу, емігрували тисячі поляків — усе це пригнічувало. Та з’явилася віра в те, що з допомогою Наполеона вдасться відродити незалежність. З ініціативи Домбровського в Італії були створені польські легіони, які воювали на боці Франції. Гімн Польщі і виник спершу як «Пісня польських легіонів в Італії». Текст написав Юзеф Вибіцький, який разом з Домбровським брав участь у формуванні цих легіонів. Вперше її було виконано 20 липня 1797 року. Текст Юзефа Вибіцького справив великий вплив на інших слов’ян.

Державним гімном Польщі пісня офіційно стала 1927 року.

Наш читач може спіткнутися ще на одному прізвищі польського гімну. З історії України Стефан Чарнецький більше відомий тим, що 1664 року він пограбував і спалив хутір Суботів, який раніше належав Богдану Хмельницькому. Це так він помстився за поразку під Жовтими Водами 1648 року, коли його взяли в полон і в ланцюгах відправили в Крим, звідки згодом викупили за великі гроші. Потім він брав безпосередню участь у переможній для поляків битві під Берестечком. Але в гімні йдеться про зовсім іншу сторінку його біографії. Після вторгнення в Польщу військ шведського короля Карла Х Чарнецький організував партизанську війну, яка виявилася дуже ефективною. Народне повстання проти шведів мало успіх. Завдяки Чарнецькому король Ян ІІ Казимір зміг повернутися із заслання і знову стати на чолі держави. Нинішній текст коротший за той, що його написав Вибіцький. Немає, зокрема, строфи, що починається так: «Німець, москаль не здолає...» Висновок такий: немає в Польщі любителів усе переписувати, бо інакше б сказали, що нічого Домбровському уже третє століття марширувати з Італії в Польщу...

 

Житомир.