З чого починається море? З водія маршрутки, який тримає кермо однією рукою. Другою він притуляє до вуха мобільний телефон: «Мелекіне, перший спуск — чотири особи! Записав! Білосарайка — чотири! Серьогу треба поставити до середини, бо його даішники гальмонуть, не відбрешеться... Жіночко, я ж казав вам — одразу записуйтеся на зворотну дорогу. А тепер хто вас повезе?» Виписуючи зигзаги між ямами на трасі Донецьк—Маріуполь, наш керманич примудряється одночасно занотовувати прізвища пасажирів до розкладу і шукати очима потрібні телефони. У нього гаряча пора — літні відпустки. Водії працюють без вихідних, відвозячи пляжників, і набивають автобуси по самісіньку зав’язку.
Море починається від 35 гривень з «носа» за добу. За ці гроші ви оселитеся у приватному секторі за десять-п’ятнадцять хвилин ходьби від берега.
Туалет і літній душ — надворі, одна кухня з газовою плиткою на всіх — а це 10—15 курортників в одному дворі. За 50 гривень можна поселитися ближче до пляжу і навіть мати підігріту воду у загальному душі. Із економних варіантів — занедбані відомчі бази, куди треба приїздити з власною постіллю та посудом.
Є й цивілізовані пропозиції: номер із туалетом, душем та кондиціонером коштуватиме 350—400 гривень на сім’ю. Пропозицій не бракує, але щоб обрати найкраще співвідношення ціни та якості, власники житла радять поклопотатися бодай за місяць до приїзду. Із розряду курйозів: на базі відпочинку, де десять днів для родини із двох дорослих та двох дітей коштують близько 8000 гривень, гарячу воду вмикають... три години на добу: по одній годині вранці, в обід і ввечері. Адміністрація закладу вважає, що цього достатньо, аби змити з себе морську сіль. Отож мийтеся і їжте за розкладом, товариші!
Для більшості курортників слово «відпочивати» є синонімом слова «випивати».
Море починається із сушеної тарані, кукурудзяних качанів, пива і солодкої вати. Поки ви шукаєте місце між тілами і парасольками, вас буквально атакують численні продавці напоїв і наїдків. «Ешь креветки, подруга, — будет фигура милее для друга!» — чую крик над самим вухом. «Кукурузные палочки для вашей Наталочки!» — змагається у винахідливості інший «коробейник». Ще один продавець виявляє схильність до філософії: «На пляже лежишь в смятении? Холодного пива глоток развеет сомнения!». Пиво ллється рікою. За кілька годин сміттєві баки заповнюються порожніми пляшками і пластиковими склянками. Для більшості курортників слово «відпочивати» є синонімом слова «випивати». Ятки із в’яленою рибою стоять тут же, на пляжі. Десяток бичків — 12-15-20 гривень. Компанія неподалік відкорковує до пива пляшку горілки. Потім веселі сусіди співають «Яблоки на снегу»: мабуть, подумки охолоджуються цього спекотного дня.
Обвішаного коробками і пластиковими відерцями із солодкою ватою хлопця зупиняє компанія чоловіків. «Тю, і не соромно — молодий, здоровий бугай! Ти до нас на шахту давай, у нас на лопаті немає кому стояти. Порубаєш вугілля, грошей заробиш», — підбивають продавця. «Звикли ви тут із людей три шкури драти. Знаєш, як нам ті гроші дістаються?» — гарячкує підігрітий сонцем і пивом шахтар. Розуміючи, що розгоряється конфлікт на грунті класової ненависті, продавець оминає компанію і мовчки рушає далі. У спину йому летять нецензурні образи.
На центральному пляжі в Урзуфі, дозвіл на відкриття якого дала санстанція, я побачила необхідний атрибут — пост рятувальників. А от фонтанчиків із питною водою чи громадських туалетів виявити не вдалося. Проблема «М» та «Ж» у селищі, схоже, досить актуальна: розташування цих об’єктів настільки засекречене, що не в кожного приазовського гостя вистачить терпіння розшукати вбиральню. Здогадуєтесь, як більшість пляжників вирішує цю особисту проблему? Отож-бо.
Мабуть, лише в нашій країні наявність елементарних благ цивілізації — цілодобової гарячої води та каналізації — прирівнюється до «люкса» та «євроремонту».
За останні роки в селищі з’явилися кілька престижних приватних готелів та гостьових будинків. Мабуть, лише в нашій країні наявність елементарних благ цивілізації — цілодобової гарячої води та каналізації — прирівнюється до «люкса» та «євроремонту». Та виходячи за ворота дорогої вілли із номерами по 600 гривень на добу, гість потрапляє на розбиту вулицю без тротуарів, де юрба людей у купальниках і шортах пересувається між щільними рядами автомобілів і ринкових торгівців. Судячи з масштабів торгівлі, ринку житла та транспортних послуг, літні місяці приносять непогані прибутки місцевим мешканцям. Однак кількість не переходить у якість. Потік грошей, які передаються із рук у руки, осідає здебільшого в «тіні». Представники місцевої влади нарікають на брак коштів для утримання соціальної сфери та розв’язання комунальних проблем. На мій непідготовлений погляд, на вулицях селищ-курортів предосить роботи для санітарних лікарів, податкових інспекторів та інспекторів ДАІ. А адміністративні штрафи, оформлені контролерами, могли б істотно поповнити місцеву казну. От тільки чому цього ніхто не робить?
Незважаючи на всі вади такого відпочинку, бажаючих потрапити на узбережжя вистачає. У вихідні дні важко знайти нічліг та місце на пляжі. Мілке море, яке швидко прогрівається, приваблює родини з дітьми. До того ж дорога займає небагато часу. Досвідчені мами радять везти дитяче харчування з дому, а по молочні продукти їздити до маріупольських супермаркетів: мовляв, у магазинах на узбережжі часто продається прострочений товар. Але хвилі теплого і лагідного моря змивають увесь «негатив». А мешканців містечок і селищ, де холодна вода подається за графіком, а гарячої зроду не було, комунальні труднощі на курорті не лякають.
...Біля магазину в центрі Урзуфа стоїть ятка з мильними бульбашками. Дівчина-продавець опускає трубочку до пляшечки, піднімає і дме. Бульбашки летять і переливаються всіма кольорами веселки. Потім знову опускає і дме. Така собі реклама товару, радість вартістю двадцять гривень. До дівчини «клеяться» троє кавалерів, які чекають на автобус. «Ви краще подуйте за мене хоч десять хвилин», — роздратовано кидає продавець. Розчаровані хлопці швидко збирають речі. Для когось море — красива мильна бульбашка, а для когось — робота з ранку до ночі.
На знімках: пляжі на Азовському морі не пустують.
Фото автора.