Українські урядовці запевняють: рівень безробіття у нашій державі знижується. Ось і в одній з найбільш «безробітних» областей — Тернопільській — у першому півріччі до служб зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулося на третину менше людей, ніж за аналогічний період минулого року. Частка безробітних, які проживають у сільській місцевості, зменшилася до 53,1 відсотка загальної їх кількості (було понад 60). Але це не тому, що роботи на селі стало більше, окрім хіба сезонної.
Просто введення у січні Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» відрізало від допомоги з безробіття чимало сільських мешканців. «Ощасливлені» паями, вони мають самі про себе дбати. На 1 липня цього року у центрах зайнятості Тернопільщини на обліку перебував 17131 безробітний, що на 5230 осіб менше, ніж на відповідну минулорічну дату. Протягом лютого-червня абсолютна кількість зареєстрованих безробітних скоротилася майже вдвічі. Фахівці пояснюють це передусім уведенням в дію вищезгаданого закону, а також сезонними факторами: розширенням обсягів робіт у сільському господарстві, сфері послуг, виїздом за кордон, в інші області. Тобто восени рівень безробіття знову поповзе вгору. Адже нових робочих місць в області створюється дуже мало.Звичайно, служба зайнятості намагається все робити, щоб зменшити удар безробіття. За її сприяння з початку року працевлаштовано 13569 осіб. В оплачуваних громадських роботах брали участь понад 4,3 тисячі. Професійне навчання було організовано за 138 спеціальностями. В основному вимоги диктували роботодавці. На ринку праці найбільший попит мають електрогазозварники, спеціалісти з комп’ютерних технологій, оператори комп’ютерного набору, продавці, кухарі, маляри-штукатури. Водночас не вдалося працевлаштувати всіх, хто навчався чи підвищував кваліфікацію. Роботу знайшли 62,6 відсотка з них — приблизно 1,2 тисячі чоловік. І нічого дивного в цьому немає, адже зарплату роботодавці пропонують низьку: 1,4 відсотка вакансій — із зарплатою, меншою від мінімальної, 32,3 — з мінімальною, 43,2 — з нижчою від прожиткового мінімуму, загалом 92,7 відсотка вакансій — із зарплатою, нижчою від середньомісячної в області, яка, у свою чергу, є найнижчою в Україні.
І як би не співала статистика нібито про зниження рівня безробіття в області, реальна картина зовсім інша. У тому, що ситуація на ринку праці поліпшується, я намагалася переконати молодого чоловіка, який уже кілька місяців шукає роботу. У відповідь він лишень гірко посміхнувся. Двічі влаштовувався на роботу, двічі його «кидали», тобто не платили заробленого. Молодий, здоровий, розумний — і без роботи. А ще страшно подумати, що було б, якби в область повернулися заробітчани (за різними даними — від 60 до 200 тисяч чоловік), яких рідна держава виштовхала за кордон, а тепер ще й намагається обкласти податками. Ринок праці, мабуть, обвалився б, а соціальна напруга сягнула б апогею. Але ж не навічно вони поїхали туди. Треба думати над програмою повернення наших співвітчизників на рідну землю. Бо інакше...
На знімку: доки мама шукає роботу
Фото автора.
До речі
Ось і дані, отримані за методологією Міжнародної організації праці (МОП), позбавляють оптимізму. Відповідно до них, рівень безробіття в області у першому кварталі цього року порівняно з тим само періодом минулого зріс із 9,5 до 12,2 відсотка і є більшим, ніж у середньому по Україні (9,5 відсотка). Навантаження на одне вільне робоче місце — 11 осіб, зареєстрованих у службі зайнятості (було сім). Найбільше безробітних у черзі на одне робоче місце у Борщівському (31), Заліщицькому (28), Кременецькому (27) районах. Знайти роботу тут практично нереально.
