Холодний гіпнотичний погляд змії, безпристрасний риб’ячий погляд, совині очі, від яких стає моторошно... Чим оригінальніший спосіб життя тієї чи іншої істоти, тим менше спосіб бачення схожий з нашим власним. Дослідження, що проводилися в багатьох країнах, довели: різні групи тварин бачать навколишній світ не так, як його бачать інші... У різних очах відбиваються суб’єктивно різні картини об’єктивного світу.Але це означає, що й оптичний пристрій очей має бути надзвичайно різноманітним. Більше того, очі живих істот давно передбачили багато з розроблених людиною оптичних пристроїв. Серед винаходів природи —прототипи наших жалюзі, темних окулярів, подвійних рам, двофокусних лінз, автомобільних «двірників» і купа різних деталей, вмонтованих у сучасних фотоапаратах. Лікарям-окулістам доводилося спостерігати зіниці, що мали форму пісочного годинника, підкови, сльози, блюдця, зірочки навіть... замкової щілини.
Природа — чудовий «конструктор», що не відкидає жодний матеріал. Наприклад, вії, що, неначе бахрома, оточують очі птаха-ноафога, нагадують пташине пір’я. І не випадково! Вони дійсно розвилися з пір’я. Тепер, однак, у них інша роль — вони затінюють зіницю й захищають її від бруду та пилу.
Колись дослідники сфотографували з 25-кратним збільшенням верхню частинку ока ґедзя. Тут окремі зорові комірки ока — фасетки — сприймають образи зовнішнього світу яскравими, грубо обкресленими. Але в ґедзя є й «другий зір»: дрібні фасетки в нижній частині ока менш світлочутливі, зате вони чіткіше відтворюють деталі об’єкта. Тому всередині ока дотримується, так би мовити, вузька спеціалізація, не властива нашому зору.
На зміну освітлення наше око реагує звуженням або розширенням зіниці. Вочевидь, це дуже зручне «технічне рішення», бо воно характерне для дуже багатьох тварин. Але, приміром, нічна ящірка гекко — аж занадто своєрідна. На сліпучому світлі краю її щілиноподібні зіниці заплющуються, і ящірка дивиться на світ крізь чотири отвори завбільшки зі шпилькову голівку. Принцип той же, але використання — оригінальне.
А от мешканець морського дна — скат воліє дивитися на світ крізь бахрому вій-планок, підвішених до верхнього краю зіниці. Цей пристрій працює за принципом жалюзі. Розглянемо ще два варіанти захисту зіниці. У південноамериканської смугастої зубатки зіниця має вигляд підкови. Її затінює особливий клапан, що виблискує всіма кольорами веселки. Зіниця ж імператорського пінгвіна, майже як у людини, скорочується при сяючому арктичному сонці до розміру отвору-крапки й широко розплющується в мороці морських глибин. А від зазіхань антарктичного вітру (і води) очі захищає прозора перетинка в їх правому куточку. Вона рухлива й у своєму русі змазує поверхню ока особливою речовиною, що пом’якшує вплив холоду, різкого вітру й морської води.
Звичайно, мало хто з нас бачив, як дитинча-хамелеон сидить на спині в матері й розглядає навколишній світ своїми лускатими шишками. Невже в нього от такі очі? Дослідники підтвердили: так! Кільця з луски, наглухо «припаяні» до очних яблук, ховають їх усередині себе, дозволяють хамелеонові бачити довкілля, немов через трубу. Він може дивитися одним оком уперед, а іншим назад. Пристосування аж ніяк не зайве в хиткій світлотіні гілляччя, де кожний листок може стати надійним укриттям для «дичини», за якою полює хамелеон.
Той самий принцип будови ока й у деревної жаби. Вона обдивляється своє листяне царство, наче крізь перископ. Коли жаба відпочиває — «перископи» втягуються усередину. При цьому за потреби вони проштовхують їжу по стравоходу. Нижнє віко деревної жаби відіграє роль маски: переплетіння прожилок на цій напівпрозорій завісі, не заважаючи баченню, маскує по-зрадницькому яскраві бурштинові кришталики очей.
Треба сказати, що над всім цим різноманіттям «технічних рішень» варто серйозно задуматися. Інші «оптичні конструкції» тварин діють надзвичайно зовсім у незвичайних умовах. І тому дива природи, подібні до описаних, можуть ще багато до чого підштовхнути дослідників.
