Свято кобри

Невелике індійське місто Шірала на річці Кришна щороку в липні приймає безліч гостей: з давніх часів тут проводять традиційне свято кобри. З різних куточків Індії з’їжджаються сюди люди, і кожен в особливому ящичку везе щойно виловлену «королеву змій». Кобру вважають доброю змією — індійці вірять, що вона ніколи не нападає першою на людину. Коли свято кобри в Шіралі закінчується, змій випускають на волю. Через рік, за звичаєм, на свято кобри варто привезти новий екземпляр «найа-найа» — «доброї змії». Вочевидь, кожна королева повинна одержати свою частку почестей, щоб не мати підстав сердитися на людей.

Район Садбері в канадській провінції Онтаріо давно викликав підозри в геологів: чи не метеоритний цей кратер? Зрештою, вони зібрали вагомі докази, що підтвердили цю гіпотезу. На думку дослідників кратер виник близько 2 мільярдів років тому і з тих пір, зрозуміло, сильно змінився. Проте деякі сліди падіння гігантського метеорита збереглися. Настільки гігантського, що воронка, яку він колись утворив, була приблизно 60 кілометрів завдовжки і близько 30 кілометрів завширшки.

Плем’я гімі населяє гірські дощові ліси в центрі Папуа-Нової Гвінеї та нічим від своїх сусідів не відрізняється. Якщо не брати до уваги любові до театру. Точніше кажучи, до однієї п’єси, дуже довгої: йде вона кілька ночей підряд. Якщо театрали в інших країнах звикли дивитися гру професійних акторів, то гімі люблять свою єдину п’єсу настільки, що самі всі в ній грають. Сюжет спектаклю простий і складний, як саме життя. У числі персонажів — звичайні люди і чарівні сили, такі, наприклад, як дух Сонця. Словом, плин п’єси нічим не відрізняється від плину звичайного папуаського життя. Це історія про любов, про викрадену дівчину, про її пошуки. У п’єси щасливий кінець, за що її й люблять гімі. Вистава починається ввечері та триває майже до ранку, а потім учасники з жаром обговорюють усі перепетії драми і, якщо потрібно, вносять корективи. Тому п’єса щорічно дещо змінюється і поступово стає зовсім несхожою на первісний варіант.