В охопленому полум’ям літаку заклинило двері й екіпаж опинився у пастці...
Подробиці останніх хвилин польоту підбитого над Слов’янськом літака Ан-30 розповів кореспонденту «Голосу України» командир 15-ї бригади транспортної авіації Повітряних сил України полковник Дмитро Філатов. Командир відверто говорив про інші речі, зокрема, про те, чому дехто був проти присвоєння звання Героя України його підлеглому, одному з кращих військових льотчиків Костянтину Могилку...
Досвідчений льотчик і командир, полковник Дмитро Філатов прибув до Вінниці, щоб провести в останню путь свого підлеглого, командира ескадрильї «Блакитна стежа» підполковника Костянтина Могилка. Як ми вже повідомляли («Голос України» за 25.06.2014), літак Ан-30, пілотований командиром Костянтином Могилком, 6 червня ц. р. здійснював аерофотозйомку в районі бойових дій у зоні АТО. О 17-й годині 04 хвилини у літак влучила ракета, як пізніше з’ясувалося, випущена з нового комплексу «Верба». Фахівці стверджують, що такі ракетні комплекси тільки цього року поставлені на озброєння російської армії. Ракета влучила у правий двигун. Льотчику вдалося відвести літак, який падав на місто, за його межі. Командир наказав екіпажу залишити борт, але сталося непередбачуване. За словами полковника Філатова, двері заклинило від деформації. З кожною секундою літак все ближче наближався до землі. Восьмеро членів екіпажу опинилися у вогняній пастці.
— Якби не мужність і фізична сила молодого льотчика Кирила Крамарьова, — ніхто б не врятувався, — продовжує полковник. — Молодий лейтенант Крамарьов фізично здоровий, він з чергової спроби вибив двері і шестеро членів екіпажу один за одним вистрибнули з парашутами. Пізніше мені розповіли, що Кирило є неодноразовим чемпіоном з армрестлінгу.
За словами співрозмовника, пошукова бригада рятувальників на вертольотах вилетіла в район падіння літака о 18-й годині. Спочатку підібрала трьох урятованих, які залишилися живі. Їх місце знаходження встановили після того, як льотчики увімкнули мобільні телефони. Ще до настання сутінків, приблизно до 20-ї години, розшукали також тіла трьох загиблих. Вони вистрибували на висоті, що вже не дала можливості повністю розкритися парашутам. Один з них опинився в озері, його тіло сплутали стропи парашута.
Наступного дня, 7 червня, пошуки тривали. На місці падіння літака на фотографіях видно тільки попіл. Пошуковцям не вдалося знайти фрагменти людського тіла. Довелося залучати спеціально натренованих для цього собак.
— Загалом нам передали 120 фрагментів людського тіла, — продовжує полковник Дмитро Філатов. — Після їх досліджень з’ясувалося, що всі вони належать Костянтину Могилку. Але ж у салоні був ще один член екіпажу — бортінженер Павло Дришлюк. Наскільки мені відомо, пошуки будуть продовжені, як тільки на це нададуть дозвіл, бо там тривають бойові дії. На мою думку, треба шукати там, де був хвіст літака. Вистрибнути Павло не міг. З ним до останнього вів переговори льотчик. Отже, борттехнік теж був у салоні. Доля його невідома.
Це був третій напад бойовиків на літак Ан-30
Усі три рази за штурвалом перебував підполковник Могилко. Екіпаж постійно змінювався, а командир залишався.
— Коли я ставив завдання командиру ескадрильї Могилку про визначення екіпажу для вильоту в район проведення АТО, він щоразу відповідав, що летітиме особисто, а далі формував склад екіпажу, — розповідає далі полковник Філатов. — І в будні, і в свята, чи вихідні був готовий до виконання завдання. Надзвичайно відповідальний льотчик. Не знаю, як би реагував хтось інший після двох нападів на літак, але Костянтин не загострював на цьому уваги.
Двічі бойовики обстрілювали Ан-30 з автоматичної зброї. Одного разу кулі пробили борт і поранили в ногу члена екіпажу. На щастя, він уже підлікувався і приїздив до Вінниці на похорон свого командира. А ось трьом урятованим членам ескадрильї лікарі заборонили це робити. Полковник Філатов каже, що один з них ще продовжує лікування. Двоє інших уже в строю. Проте їм рекомендували відпустку для продовження реабілітації, їм надали таку можливість.
— Вони пережили важку психологічну травму, тому лікарі не рекомендують їм повертатися до спогадів про ті трагічні хвилини, — каже полковник Філатов. — Двоє з льотчиків ще зовсім молоді лейтенанти, тільки у 2012 році закінчили навчання в університеті Повітряних сил імені Кожедуба. Третій трохи старший.
Літак, який повернуть до ескадрильї «Блакитна стежа» після капітального ремонту в КБ імені Антонова, планують назвати іменем Героя України Костянтина Могилка.
— Звернемося з такою пропозицією до командування Повітряних сил, — каже командир 15-ї авіатранспортної бригади полковник Філатов. — Попередньо вже обговорювали це питання, льотчики погоджуються, щоб на борту був напис «Костянтин Могилко — Герой України». Костя єдиний за всю історію бригади удостоєний такого високого звання.
Співрозмовник також повідомив, що прийнято рішення Міноборони про обладнання всіх літаків Ан-30 і Ан-26, задіяних в АТО, засобами теплового захисту від ураження ракет ПЗРК. Як стверджують військові фахівці, під час війни в Афганістані Ан-30 не виходили на завдання без систем захисту. У мирний час такі системи виявилися зайвими і їх зняли. Чому відправляли на завдання в зону бойових дій беззахисних сталевих «птахів», це ще одне питання до чинів з військового відомства, зокрема, і до тих, хто виступав проти присвоєння звання Героя льотчику з Вінниці Костянтину Могилку.
У чому подвиг?
— Це правда, що дехто був проти подання кандидатури підполковника Могилка на присвоєння йому (посмертно) звання Героя України, — продовжує Дмитро Філатов. — Хоча ніхто не заперечує, що він був асом. Питання ставили по-іншому, мовляв, що особливого командир літака зробив у тій ситуації? А особливість у тому, що він урятував від можливої загибелі тисячі людей. Відвів літак не тільки від Слов’янська. Це правда. Але не вся.
Співрозмовник уточнив траєкторію польоту Ан-30 після того, як у машину влучила ракета. Каже, після того як Могилку вдалося відвернути повітряне судно від Слов’янська, машина пішла на інше місто — Красний Лиман. Приблизно за десять кілометрів від названого населеного пункту льотчик зумів розвернути літак на 270—280 градусів і відвести його від Красного Лиману. Наскільки непросто було це зробити у тій ситуації — знають тільки фахівці.
— Льотчик усвідомлював, що, залишаючись за штурвалом, у нього не буде шансів врятуватися, — наголошує полковник Філатов. — Незважаючи на це, до останніх секунд утримував літак. Аналізуючи дії пілота, фахівці дійшли висновку, що Могилко мав намір приземлити літак на воду, у тій місцевості є декілька озер. Припускають, що для цього не вистачило приблизно 10—15 секунд. Літак вибухнув у повітрі. Особливо вразив спокійний тон його розмови під час катастрофи. Спілкувався без крику, без паніки віддавав накази гасити вогонь, залишити екіпажу борт.
Сам до останнього утримував штурвал. Те, що він відвів літак від двох населених пунктів, — це подвиг, це героїзм, це самопожертва в ім’я збереження життів тисяч не відомих йому людей.
Таким був льотчик-Герой Костянтин Могилко під час навчання в Харківському університеті Повітряних сил імені Кожедуба.
Командир 15-ї транспортної бригади Повітряних сил полковник Дмитро Філатов.
Фото Віктора СКРИПНИКА та із сімейного альбому батьків Могилка.
ДО РЕЧІ
Ім’ям Героя хочуть назвати вулицю
Ще трьох земляків втратила Вінниччина — у боротьбі з терористами на сході країни загинули боєць батальйону територіальної оборони Андрій Бровінський, контрактник Житомирської 95-ї аеромобільної бригади Андрій Коган і резервіст цього ж підрозділу Леонід Ординський.
Син кадрового військового з Калинівки 30-річний Андрій Коган ще зі школи готувався обрати професію захисника Батьківщини. Після строкової служби в Житомирській аеромобільній бригаді залишився у підрозділі контрактником. Служив мінометником, як і його земляк, 40-річний Леонід Ординський з Барського району. Обидва загинули у бою в найбільш гарячій точці АТО — під Слов’янськом. Життя Андрія обірвалося 26 червня, Леоніда — 27 червня. А першого липня куля бойовиків влучила у відважного добровольця батальйону територіальної оборони 40-річного Андрія Бровінського з Могилів-Подільського району.
З приводу загибелі останнього голова Вінницької облдержадміністрації Анатолій Олійник розпорядився детально встановити, чи був боєць забезпечений усіма засобами захисту. Саме обласна влада взяла на себе відповідальність фінансування підрозділу добровольців. Керівник області висловив щирі співчуття сім’ям і рідним захисників незалежності держави.
Під час прощання з резервістом Леонідом Ординським, що відбулося другого липня у Барському районі, його земляки запропонували перейменувати вулицю Леніна у приміському селі Чемериси-Барські, де проживав загиблий, на вулицю імені Леоніда Ординського. Таку пропозицію вніс депутат Барської районної ради Володимир Крикливий.
— Давно знаю Леоніда, його сім’ю, його батьків, — розповів у розмові з кореспондентом «Голосу України» Володимир Крикливий. — Надзвичайно порядні, працьовиті люди. Леонід оберігав батьків, дружину і 15-річного сина-школяра від тривог і хвилювань. Не говорив, що перебуває у зоні бойових дій. Під час телефонних розмов з ними казав, що продовжує служити в Житомирі.
Так само найкращим чином характеризують земляки двох інших борців за незалежність держави — Андрія Когана та Андрія Бровінського. У них також залишилися сім’ї і неповнолітні діти.
