Здається, вони зараз замуркочуть від задоволення
...Бакс просунув голову у відкриті двері й завмер.
— Бакс! Сюди не можна, ти ж знаєш, — попередив подальші його дії Гена. Бічним зором він побачив, як Бакс зник за дверима. Задоволено посміхнувся: молодець, розуміє.
Продовжуючи працювати за комп’ютером, Гена раз у раз поглядав у бік свого вихованця, відчуваючи його присутність. Від дверей Бакс так і не відійшов, вочевидь, чекаючи зручного випадку, щоб пробратися в кімнату, по фіранках залізти на багет і організувати там пункт свого спостереження. Штори у вітальні він уже порвав, і довелося встановлювати жалюзі для його ж зручності. У спальню вихованця не пускають, бо це не його територія.
Бакс — це ігуана. А всього різної екзотичної живності в Геннадія й Ольги Бершак... Навіть важко назвати точну кількість. Одних рептилій 25. Дві ігуани, два види шипохвостів, бородата й плащоносна агами, десять різного виду геконов, синьоязикий сцинк, два види змій. А ще таргани мадагаскарські, кубинські крилаті — шести видів, також різні хробаки, кілька видів мишей і пацюків, рибки... Словом, у трикімнатній квартирі влаштовано цілий звіринець, і молода родина почуває себе в такій обстановці більш ніж комфортно. Помиляється той, хто думає, що ці холодні на вигляд ящірки позбавлені пам’яті й почуттів. Вони чудово впізнають хазяїна, реагують на його появу, рухи й ласку. Скажімо, приходить Гена додому з роботи, а вони вже просяться на вихід з тераріуму. Варто їх взяти на руки, як вони завмирають, і, здається, навіть мружаться від задоволення, коли їх гладять по голові, от-от почнуть муркотати. Буває, зариваються під волосся й гріються, потім шукають інше тепле містечко на шиї, плечі або ще десь. Бородатка обов’язково лягає на руки. По-перше, вони завжди теплі, по-друге, можуть погладити.
Ящірками й усякою такою живністю Гена захоплюється з дитинства. Серйозним хобі це стало в дорослому житті, причому Гені пощастило в тому сенсі, що його дружина теж виявилася фанаткою. До речі, дуже важливо, щоб подружжя підтримувало захоплення один одного і воно не було яблуком розбрату. Щоправда, Оля більше любить рептилій, ніж комах, але це не проблема.
Утримання таких тварин, як стверджує Гена, не дуже обтяжливе. Вранці за 15 хвилин вони годують тих, хто харчується травичкою, а ті, хто вживає комах, одержують їжу два-три рази на тиждень. Тварин вони переважно купують через Інтернет, і коштують вони не так дорого, як багатьом здається. Дорожче обходиться устаткування для їхнього утримання. Скажімо, молода ігуана оцінюється в 50-70 у. о., а спеціальне устаткування коштуватиме в межах 200 у. о. У тераріумі обов’язково треба встановити лампу з постійним спектром ультрафіолету, щоб у тварин не було рахіту, потрібен термоковрик, щоб підлога завжди була теплою. Ну й сам тераріум, його естетичний вигляд. Але це вже дрібниці. Кажуть, що рептилій в Україну привозять переважно з Америки, причому 75% з них через півроку гинуть. Причина не так у тому, що тварини не витримують адаптації, як в умовах їхнього утримання.
— Люди купують цих тварин заради розваги, поселяють їх в акваріумах, годують абичим, — розповідає Геннадій. — А в таких екзотичних тварин повинна бути строга дієта, переважно їх треба годувати травичкою, фруктами, в окремих випадках — кониками, наприклад. М’ясна їжа одразу спалює печінку. На одній з виставок екзотичних тварин, які гастролювали в Луганську, я бачив, як ігуану годували сосисками. Можна зразу сказати, що ящірка так довго не проживе, витримає одну-дві виставки — й усе.
Одна жертва такого утримання в Гени вже є. У пошуках оголошень про продаж самця-ігуани на спеціальних інтернетівських сайтах він натрапив на одну історію. У Севастопольський зоопарк хтось підкинув цю тварину в такому стані, що йшлося вже про її виживання. В ігуани гнила ніжка й хвіст, спина була у фурункулах. Питання стояло так: зможеш вилікувати — буде твоя, не зможеш — виходить, не судилося. Гена й Оля змогли. Досвід лікування в них уже був. Одні люди купили маленьку ігуанку й через незнання кинули її в тераріум з дорослими особинами. Ті її одразу порвали: відкусили хвіст і лапу, проломили щелепу. Хазяї не знали, що дорослі ігуани досить агресивно реагують на молодь, тим більше самці на самців. Гена допоміг цим людям вилікувати їхнього вихованця. Свого вони лікували
«по-людськи» — маззю «Рятувальник», перекисом, марганцем. Сьогодні в ігуанки вже відростає хвіст, затяглися рани на спині, на ніжці з’явилася нова шкіра. Вона жива-здорова.На знімку: Геннадій Бершак зі своїм домашнім улюбленцем.
