Хоч соціальна допомога на дітей незначна, все-таки одиноким матерям є якась більш-менш підтримка. Самотужки виховувати, одягати дитину важко.

Марина В. уже 16 років як одинока матір. У під’їзді будинку, де вона живе, у квартирах мешкає кілька родин, подібних їй.

— У нас такі худенькі діти, — розповідає. — У моєї сусідки хлопчик аж хитається від вітру. Як соломинка! Добре, що останнім часом соціальна допомога стала вищою. Але ж такий парадокс. Зараз вигідніше одинокій матері відмовитися від дитини, щоб хтось з родичів узяв над нею опікунство. На таку дитину держава даватиме до 1000 гривень. А ось так, як є, ледь животієш.

Водночас статус одиноких матерів для деяких жінок не такий уже й лякливий. Бідність штовхає багато молодих мам навіть за такі малі гроші не узаконювати свої справжні стосунки з батьками їхніх дітей. Особливо, коли татусі не мають певного заробітку на селі чи у місті.

Валентина і Петро живуть у Ріпкинському районі спільно в одному помешканні. У них народилася донечка. Обоє без роботи. Валентина вважається мамою-одиначкою. Вона отримуватиме щомісяця 90 гривень за дитину протягом трьох років, 425 гривень протягом року і 141 гривню до 6 років. Разом виходить до 650 гривень.

Така «хитрість» дає можливість пережити скрутні часи. Хоча вона й не стимулює шукати виходу з ситуації. Чимало таких родин через якийсь час стають кандидатами на позбавлення батьківства.

Не реєструє шлюб і Марина П. з Менського району.

— Ми з Миколою живемо разом, — каже вона, — але дитина це не його. Я не спішу з ним розписатися. Хто його знає, як у нас далі складеться. Чоловіки тепер такі: сьогодні він у мене, а завтра пішов до іншої. А так хоч гроші отримую.

Розмовляю на цю тему з Інною П., яка за документами мати-одиначка, але насправді співмешкає з Іваном К., від якого має двох дітей.

— Не боїшся, що чоловік піде?

— А якщо у нього в паспорті буде штамп, це його утримає? — відповідає. — Головне, що він любить дітей, мене. А все інше — дрібниці...

— А батьки як до цього поставилися?

— Звичайно, хотіли, щоб було весілля, все, як у людей. А я проти. Багато живуть так, як ми. Ну ось мої знайомі відгуляли гучно весілля. А через рік посуд ділили.

— А виростуть діти, як вони поставляться до таких стосунків між батьками?

— А вони записані на його прізвище...

Валентина К. має п’ятеро дітей. Усі — від різних чоловіків. Вона має приймаків, але не оформлює з ними стосунків. Бо випивають, не затримуються на місці. Трохи пожили — і розійшлися. Щоправда, дитинча залишилося. Валентина не бережеться. Одним дитям більше — не біда. Є город, корова. Прогодує. Та й кошти виплачують на дітей, на її погляд, хороші.

— А мені так краще, — зізнається 35-річна жінка. — Он розведена Ольга по судах їздить, аби колишній чоловік платив аліменти. А його знайти не можуть, бо десь по світу повіявся, чи бомжує. Так вона нічого не має. А я 1000 гривень гарантовано отримую.

...Можна б закинути контролюючим органам, куди вони дивляться. Але ж одинокі матері мають право на особисте життя, на оформлення своїх стосунків, короткочасних і довгочасних, з чоловіками саме так. Віднімати у них соціальну допомогу — обмежувати фінансово їхніх дітей.

Чернігівська область.