Своїм другим народженням Запоріжжя завдячує Дніпрогесу. Саме завдяки будівництву Дніпровської гідроелектростанції заштатне повітове містечко перетворилося на великий промисловий та науково-технічний центр, який дав могутній поштовх у прискоренні індустріалізації України і всього колишнього Радянського Союзу. За півстоліття до виникнення популярного нині терміну місто біля Дніпровських порогів стало першим у світі технополісом. На базі Дніпробуду було створено Дніпрокомбінат — Запорізький індустріально-урбаністичний комплекс, в якому заводи й житлові масиви, парки та заклади культури планувалися й споруджувалися разом із вузами та науковими центрами, де розробляли наукоємні технології для впровадження на місцевих підприємствах.

Серцем технополісу був і залишається Дніпрогес. У день його пуску, 10 жовтня 1932 року, видав першу плавку завод «Дніпроспецсталь». Через кілька місяців запрацював Дніпровський алюмінієвий завод, а восени 1933 року стали до ладу найбільший у СРСР електродний завод (нині ВАТ «Укрграфіт»), феросплавний завод, видав перший чавун комбінат «Запоріжсталь». У 1934 році введений у дію коксохімзавод, у 1935 році — перший у країні магнієвий завод (нині титаномагнієвий комбінат), у 1939 році — абразивний завод. Ще в довоєнний період наше місто стало потужним центром машинобудівної, хімічної та оборонної промисловості. Завдяки потенціалу Запоріжжя стійко пережило гостру соціально-економічну кризу дев’яностих років минулого століття і швидше від інших регіонів відновлює свою економічну могутність.

Але в історії Дніпрогесу є кілька знаменних дат, пов’язаних із його спорудженням, повоєнною відбудовою та реконструкцією. Одна з них і, мабуть, найголовніша, відзначається 8 листопада, в день урочистого закладання першого кубометру бетону у фундамент гідроелектростанції. Оскільки нинішньої осені збіглися два ювілеї — 75-річчя від дня прийняття урядовою комісією Дніпровської ГЕС у промислову експлуатацію та 80-річчя з початку її будівництва, правління ВАТ «Укргідроенерго» перенесло їх святкування на сьогодні. Це дійсно вікопомні дати. Не випадково ж п’ять років тому в урочистостях у Запоріжжі разом з керівниками Української держави брали участь президент Російської Федерації Володимир Путін та офіційні делегації з інших країн СНД...

Дніпрогес будував увесь колишній Радянський Союз, і це — незаперечний факт. З уведенням його в дію було вирішено історичну проблему судноплавства по Дніпру, почалися індустріалізація півдня України, електрифікація і забезпечення питною водою міст і сіл та зрошення посушливих таврійських степів. Про підкорення Дніпровських порогів мріяли з найдавніших часів, а починаючи з ХVІІІ століття були запропоновані десятки проектів, що мали на меті зробити велику слов’янську ріку наскрізь судноплавною. Але їм не судилося стати реальністю насамперед тому, що до вирішення таких масштабних науково-технічних завдань тогочасне суспільство не дозріло. І лише генеральна схема Дніпровської ГЕС, яку запропонував наприкінці 1920 року Іван Александров, стала наріжним каменем майбутнього проекту світового значення.

Реалізація цього грандіозного плану була не лише великим науково-технічним проривом у майбутнє, а й горнилом небувалих страждань, через які пройшли мільйони радянських людей. У порівнянні з Дніпрогесом велич і трагізм єгипетських пірамід — ніщо. Нехай і під пекучим сонцем пустелі, але усипальниці фараонів зводилися протягом десятків років, а греблю гідроелектростанції піднімали серед ревища могутньої ріки, затиснутої в пороги, всього кілька років, не припиняючи роботу в спеку і в люті холоди... Це були героїзм і самопожертва не лише тих, хто трудився не покладаючи рук, але й тих, хто в голодні роки добровільно-примусово віддавав свої убогі заробітки у фонд Дніпробуду.

Індустріальний велет на Дніпрі дався нашому народу надто дорогою ціною, щоб ним не дорожити. Але й подальша доля Дніпрогесу така само трагічна, як і велична. З 18 серпня по 4 жовтня 1941 року та з 14 жовтня по 28 грудня 1943 року через нього проходила лінія фронту. Під час штурму гідроелектростанції полягли майже всі бійці двох радянських дивізій, а скількох захисників рідної землі змила хвиля з підірваної греблі восени 1941-го, ніхто не порахував і сьогодні... Від повного знищення Дніпрогес врятували воїни-розвідники, сапери і водолази, котрі знешкодили заряд із 3,5 тонни толу та 100 півтонних авіабомб, закладених гітлерівцями в одну з галерей греблі, а за час повного розмінування звідси вивезли близько 360 тонн вибухових речовин.

Як і саме будівництво, відбудова гідроелектростанції була унікальною. В світовій практиці не існувало досвіду відновлення таких великих гідротехнічних споруд. Знову почалася епопея трудового героїзму та сміливих інженерних рішень. Спочатку звели тимчасову захисну дамбу, а потім почали «лікувати» пошкоджені частини греблі закачуванням у тріщини спеціального цементного розчину. В жорстких умовах воєнної і повоєнної розрухи тисячам будівельників, в основному жінок і дівчат, вдалося відродити Дніпрогес, який за розрахунками гітлерівських інженерів відновленню не підлягав.

У жовтні 1969 року розпочалося будівництво станції Дніпрогес-2, останній, восьмий, гідроагрегат та однокамерний судноплавний шлюз якої введені в дію у 1980 році. Тоді ж через греблю пролягла і швидкісна автомагістраль, яка прикрашає «парадні» фотознімки Дніпрогесу. Зараз проходить другий етап реконструкції-реабілітації ГЕС із покращанням управління генерацією та контролю за цим процесом, який завершиться у 2012 році.

Як енергетичний гігант Дніпрогес весь час зростає і набирається сил. У 1939 році станція вийшла на проектну потужність у 560 МВт, у 1950-му її потужність сягнула 650 МВт, у 1980-му — 1538,2 МВт, а в 2002-му, після завершення першої черги реконструкції-реабілітації, її «м’язи» приростилися ще на 40 МВт, що забезпечило додатковий виробіток електроенергії у кількості 79 мільйонів кіловат-годин на рік. За дев’ять місяців нинішнього року Дніпрогес за плану 2,350 виробив 2,495 мільярда кіловат-годин електроенергії, а з початку своєї експлуатації — 228,5 мільярда кіловат-годин. За досягнуті успіхи та безаварійну роботу колектив нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора і Леніна, має десятки інших відзнак загальнодержавного значення. А для нас важливе те, що разом із козацькою чайкою він став головним символом Запоріжжя.

Запорізька область.

На знімку: такий вигляд має гребля Дніпрогесу, коли дивитися на неї з о. Хортиці.

Фото автора.