Останнім часом, особливо в процесі підготовки, обговорення та затвердження Державного бюджету України на 2007 рік, звідусіль тільки й чути було: ось на повну силу запрацює економіка і почне підніматися рівень життя українців... При цьому чомусь лукаво замовчують, про яку конкретно економіку йдеться. У моєму Хотині, наприклад, у роки
«застою» справно працювали маслозавод, спиртозавод, консервний завод, фабрика з виробництва побутових товарів, райміжколгоспбуд, потужне автопідприємство тощо. А про фабрику килимових виробів добра слава линула далеко за межі Буковини...Що ж на їхньому місці сьогодні? Багатоповерхове добротне приміщення фабрики, де колись працювали сотні килимарниць, нині перелицьовується під
«салон краси й здоров’я». Колишні гаражі розкраденої автоколони новими власниками переобладнані під різного роду «ларьки» — із перепродажу іноземного мотлоху...Якщо наші можновладці закриватимуть на це очі і надалі, то ми ще довго
«підніматимемо» економіку. Але, на жаль, не власну, а чужоземну. Себто тих промислово розвинених країн, звідки українські «човники» привозять нам білизну, одяг, взуття, побутові електротовари, сучасні будівельні матеріали та різного роду і якості продовольчі товари.Коли ж не на словах, а реально і на повну силу запрацює уся українська економіка, а не тільки деякі її сегменти,
«приватизовані» доморощеними олігархами? Не можна до нескінченності «викачувати» із надр України промислову сировину і за безцінь продавати її за кордон.На моє глибоке переконання, економіка України справді ефективно запрацює тільки тоді, коли суспільство та керівництво держави нарешті сповна й остаточно усвідомлять: наше золото — хліб! Оце й повинно стати найвищою українською ідеєю. Але вона плодоноситиме лише за умови, що усі ми — робітники та селяни, державні службовці усіх рівнів та рангів, наука й школа — почнемо дружно та злагоджено діяти в одному напрямку: якомога швидше зробити Україну найбільшою та найкращою житницею світу. Господь дав нам для цього все. Маємо найродючіші ґрунти — чорноземи, щедрий на тепло і рясні дощі клімат. Бракує лише людського чинника, тобто нашої спільної волі сповна скористатися Божим даром.
Годі за безцінь продавати наш метал зарубіжним машинобудівним магнатам. Час українським підприємствам налагодити масове виробництво тракторів, плугів, культиваторів, сівалок, автомобілів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки. І все це на пільгових умовах, із державними дотаціями віддати у розпорядження українських господарів полів і ферм.
А Президенту та Верховній Раді України, на мою думку, потрібно негайно покласти край несправедливій, а з деяких позицій просто дискримінаційній економічній політиці стосовно українського села. І створити для цього надійний правовий шлагбаум. Пора нарешті нам усім усвідомити незаперечну істину: доки ми їмо власний хліб, доти ми вільні та самостійні, гідні поваги світової спільноти!
Було б добре, якби Кабінет Міністрів забезпечив повне практичне втілення у життя національної програми відродження та розквіту українського села. Час припинити ввозити з-за кордону дорогу сільськогосподарську техніку, пора виготовляти свою. А науковцям слід розробляти й допомагати аграріям упроваджувати сучасні технології обробітку ґрунту та вирощування зернових, овочевих і технічних культур, а також утримання та відгодівлі худоби...
Давайте, братове, перестанемо гасати світами у пошуках
«грошовитої», але часто принизливої праці на чужого дядька! Коли ми спільно на своїй рідній землі почнемо випікати найсмачніший хліб, виробляти найкорисніші для людського здоров’я не лише пиво, а й масло та м’ясо, зарубіжні ділки самі прибіжать до нас із повними валюти гаманцями...Чернівецька область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
