Село Петрушки розташоване за двадцять кілометрів від Києва. Колись, незважаючи на наближеність до столиці, тут був лише один телефон і розбиті дороги. А про газ та інші здобутки цивілізації петрушанцям годі було й мріяти. Сьогодні тут заасфальтовані дороги та охайні будиночки. Поступово з «неперспективного» населеного пункту Петрушки перетворюються на село з великими амбіціями. Місцеві жартують: незабаром Київ стане Петрушанським районом, а матчі чемпіонату Європи проходитимуть на місцевому стадіоні. А якщо серйозно, то тутешні землі — ласий шматок. Й зазіхає на них багато хто.

Киянка Олена їздить до Петрушок мало не щодня. Сама працює у столиці, а у батьків залишає трирічного сина. Каже, там хлопчик дихає свіжим повітрям і весь час на дворі. Та й Оленці кортить на вихідних відпочити у петрушанських лісах. Багато хто приїжджає до Петрушок на постійне проживання. Утім, аж ніяк не всі через любов до природи. Квартири в Києві, як правило, здають, а у селі туляться в хатах, що дісталися в спадок. Працюють петрушанці здебільшого в столиці. Півгодини автобусом і ти біля найближчої станції метро. Переважно торгують на київських базарах —продають овочі та фрукти. Утім, і в самих Петрушках роботи вистачає. Молодь зазвичай забезпечують сезонною роботою в саду. Завжди вакантні місця слюсарів і сторожів.

За словами сільського голови Юрія Мальованого (на знімку), сьогодні село повністю себе забезпечує, ще й району допомагає. При сільській раді діє фельдшерський пункт та поштове відділення. Працює більш як десять підприємств, які орендують землю. А нещодавно відкрили новий храм, будували його майже два роки. Щоправда, немає в Петрушках своєї школи та дитячого садка. Поки що діти їздять до сусідньої Дмитрівки та Шпитьок. Цього року в селі сім випускників. Відмінникам після успішного складання іспитів сільський голова виділить по сто гривень, решті — по п’ятдесят.

З народжуваністю у Петрушках теж усе гаразд. Є навіть дві занадто молоді мами. Дівчаткам щойно виповнилося по чотирнадцять років. Вони закінчили лише шість класів. Тож у них є всі шанси наздогнати місцеву багатодітну матір, у якої десятеро дітей.

— Ми цій сім’ї всіляко допомагаємо, подарували машину, провели безплатно газ і телефон, — розповідає сільський голова. — А найменшим виділяємо путівки до таборів. Та де там! Їм «Артек» подавай. А ми ж цього не потягнемо.

Так і живе майже столичне село. Вишукує гроші на приведення в належний стан лісонасаджень і водоймищ. Хоча Київ і недалеко, тут свої традиції — немає багатоповерхівок, а є квітучі сади й добрі люди.

Фото автора.