Очікування приємних несподіванок, теплих слів, подарунків, можливість відпочити в сімейному колі або на вечірці з давніми друзями для багатьох стають джерелом оптимізму й наснаги. Проте інколи святкові сподівання не справджуються, і тоді замість доброго настрою отримуємо заряд негативних емоцій, а подекуди навіть серйозні конфлікти.
Про те, чому свята не завжди і не всім сім’ям приносять радість, розповідає психолог Тетяна КОНОНЮК.
— Парадокс свят полягає в тому, що, будучи водночас усеохопними і загальновизнаними, вони залишаються, передусім, індивідуальним досвідом.
Наприклад, молоді люди створили сім’ю. В ЇЇ родині традиційно відзначали 8 Березня: цього дня було заведено дарувати подарунки, й саме чоловіки накривали для жіноцтва святковий стіл. Це своєрідний ритуал — заздалегідь продумане меню, потайки куплені подарунки, обов’язкові квіти, навіть удаване подивування жіноцтва, яке нібито не здогадувалося про те, що вітатимуть, — усі ці своєрідні правила святкової гри в житті закріпилися. Тим часом в його родині це свято всерйоз ніколи не сприймалося, робити подарунки вважалося зайвою тратою грошей. І ось — перший паросток конфлікту: вона за вкладеною у неЇ з дитинства «програмою святкування» чекатиме на віншування, а вІн, звісно, не вітатиме. Кожен вважатиме, що чинить правильно,  бо діятиме відповідно до набутого досвіду. На жаль, саме невміння або поєднати досвід батьківських родин, або почати писати свій «сімейний кодекс святкування» стає для багатьох родин серйозним каменем спотикання. І головне, що треба пам’ятати — будь-яке свято потребує підготовки, що починається не з написання меню чи походу за подарунками, а з обговорення — яким ти хотів (хотіла) б бачити НАШЕ свято. Бо справжнє родинне святкування — лише те, до якого дружно готуються усією родиною, враховуючи смаки і побажання кожного.
Мал. Сергія ТЕРЕЩЕНКА.