Бразильці називають її
«бейжафлор» — птах, що цілується з квітами. А насправді колібрі приваблює в квітах нектар.Ці маленькі пташки дуже ненажерливі, а
«любовні стосунки» між ними і флорою служать корисній цілі — перехресному запиленню рослин. Тобто пернаті виконують роль метеликів або джмелів.Колібрі відомі неперевершеним виконанням фігур вищого пілотажу. Ось птах завис над квіткою, п’є нектар, її крильця, що дзижчать, злилися в неясну пляму. І раптом зривається з місця, кидаючись уперед, назад, убік або навіть перевертається.
Колібрі робить до вісімдесяти помахів крильми за секунду! Вона може розвинути швидкість до 50—100 кілометрів за годину.
Міні-пташки дуже витривалі. Щороку вони мігрують на більш як три тисячі кілометрів, від місць зимівлі в Мексиці до самої півночі Аляски. Їм не страшні ні гірські перевали, ні відкрите море, ні погана погода.
У Центральній і Південній Америці деякі види колібрі приваблюють самок співом. У винногорлого ельфа, що мешкає в Гватемалі, наймелодійніші переливи. Але більшість птахів-метеликів співочим талантом не відзначаються. Вони лише без кінця повторюють декілька монотонних нот та інколи дзижчать.
Гніздо колібрі — одне з найвитонченіших будівель у світі. У ширину воно сягає 4,5 сантиметра, у глибину — біля одного сантиметра, а будується з тонких пір’їн, що переплітаються нитками павутини. Самки відкладають по два-три білосніжні яйця, які схожі на перлини. І вже через три тижні потомство починає літати самостійно.
Часто ці диво-пташки стають жертвами змій, жаб, квітів з колючками. І, на жаль, колекціонерів...
Надіслав Василь ГАЙДУК.
Київ.
