2009 року світ відзначатиме 200-річчя з дня народження безсмертного автора «Ревізора» і «Мертвих душ» — українського класика, чию популярність було визнано тільки після смерті. «Знаю, що моє ім’я після смерті буде щасливіше за мене», — так сказав великий Микола Гоголь.

У Спасо-Преображенській церкві села Великі Сорочинці в метричній книзі під номером 25 від 20 березня (1 квітня) 1809 року записано: «20 березня в поміщика Василя Яновського народився син Микола і похрещений 22 березня».

На Полтавщині, між Великими Сорочинцями і Диканькою, є село Гоголеве, колись Янівка, а під час народження Гоголя — Василівка. Тут був родовий маєток Гоголів: білостінний будинок з колонами, флігель, грот, ставок і парк-сад. У цих місцях Микола Гоголь провів більшу частину свого життя.

Гордість села — літературно-меморіальний музей, заснований 1929 року. Розмістили його в будинку лікаря Трохимовського, де з’явився на світ М. Гоголь. Під час війни музей було пограбовано, а через деякий час він геть згорів у пожежі. І тільки 1951 року під музей надали нове приміщення, котре довго залишалося єдиним в Україні і Росії музеєм класика. Тут, до речі, зберігається і посмертна маска письменника, знята через вісім годин після його смерті. М. Гоголь дуже боявся заснути летаргічним сном і просив друзів не поспішати його ховати. Може, тому досі ходять легенди, що письменника поховали живцем.