До корпункту «Голосу України» в Дніпропетровській області звернувся колектив прокуратури Дніпропетровської області з проханням опублікувати їхню заяву у зв’язку з публікацією «Генпрокурор лякав рідних тюрмою» («Комсомольская правда»-Украина», дніпропетровський випуск, № 22 за 07.02.2006 р.) . Ще в березні вони направили свого колективного листа головному редактору цього видання Сергію Бразі, але він так і не був опублікований. Зважаючи на актуальність поставлених у заяві питань, подаємо її зміст повністю.

Шановний Сергію Івановичу! Через два місяці після смерті Григорія Трохимовича Ворсинова, колишнього прокурора Дніпропетровської області та Генерального прокурора України, в вашій газеті опублікований матеріал «Генпрокурор лякав рідних тюрмою» з розміщенням фотографій родини покійного. Автор цього брудного пасквіля — Дмитро Владимиров.

В образливому тоні він говорить про людину, котра вже померла й не може захистити свою честь самостійно, що особливо аморально. Повідомляє читачам подробиці особистого життя Григорія Трохимовича, посилаючись на якогось гр. Сергія Троїцького —колишнього зятя покійного, з котрим у сім’ї Ворсинових триваючий конфлікт, пов’язаний із розлученням доньки. Думка С. Троїцького, навіть без урахування зацікавленості, суб’єктивна.

Ст. 32 Конституції України наголошує, що ніхто не може піддаватися втручанню в його особисте та сімейне життя. Не допускається збирання, зберігання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особу без її згоди, окрім випадків, визначених законом, і тільки в інтересах національної безпеки, економічного благополуччя та прав людини. У відповідності до статті 296 Цивільного кодексу України використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, окрім творів документального характеру, як персонажу (дійової особи), допускається лише з її згоди, а в разі смерті — зі згоди її дітей, вдови. Ці ж моменти підтверджені й рішенням Конституційного Суду України за №5-р від 30 жовтня 1997 р.

Нехтуючи не тільки чинним законодавством, але й людською мораллю, автор статті грубо втрутився в особисте життя Ворсинова та його родини, дає оцінку його вчинкам, принижує та ображає, заявляючи про «фізичну ушкодженість, яка переродилась у духовну». Про мораль, на нашу думку, Д. Владимиров навіть міркувати не має права. Аморальні вчинки самого автора це виключають.

Напевне, можна почути різні судження про Григорія Ворсинова, адже в нього були не тільки послідовники та прихильники, але й недоброзичливці, як у будь-якого простого смертного, а тут мова йде про людину, котра досягла висот професійної діяльності.

Але навіть вони, ми певні, не кривлячи душею, скажуть, що Ворсинов — це ОСОБИСТІСТЬ. Вольовий, цілеспрямований, вимогливий, що мав у собі яскравий талант організатора та керівника. Він завжди був відданий справі, якій служив. Це — професіонал із великої літери, чуйний, що завжди був готовий прийти на допомогу. Рано втративши батька, котрий загинув у 1942 р. під Ленінградом, всього в житті досягав самостійно, завжди залишаючись на передньому краї. Служив у Червонопрапорній Каспійській флотилії моряком, потім разом із такими ж молодими патріотами піднімав цілину. З відзнакою закінчив Саратовський юридичний інститут і майже 40 років віддав роботі, якій був безмежно відданий. 26 — на прокурорських посадах. Державний радник юстиції України.

Він багатьох вивчив і багатьом дав путівку в життя.

Ми вчилися в нього саме цим якостям: цілеспрямованості, відданості справі, якій служиш. А ті, кому випало щастя працювати під його безпосереднім керівництвом, скажуть: ніколи не відчували себе так захищеними, як під час керівництва прокуратурою Григорієм Трохимовичем. Він завжди дбав про підлеглих, їх житлові, побутові умови. Завдяки його зусиллям реставровано приміщення прокуратури Дніпропетровської області, поліпшено умови праці працівників Генеральної прокуратури України.

За успіхи та досягнення Григорій Ворсинов нагороджений орденом Дружби народів, двома медалями «За службу в Збройних силах СРСР», йому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».

Так грубо газета «Комсомольская правда» основними принципами інформаційних відносин ще не поступалась. Чим керувався автор цього брудного матеріалу, а з ним і «Комсомолка», яку мету ставили? Чиї інформаційні потреби задовольняли при цьому, судити не беремося.

Одначе вважаємо необхідним заявити, що згідно з Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про інформацію» зловживання правом на інформацію неприпустиме.

Вважаємо, що автор зобов’язаний спростувати розповсюджену в образливому тоні недостовірну інформацію про Григорія Ворсинова, а також вибачитися перед сім’єю покійного, сподіваємося побачити на сторінках вашої газети нашу думку про це.

Залишаємо за собою право на судовий захист честі та гідності Григорія Трохимовича Ворсинова.

Під заявою поставили підписи 102 працівники облпрокуратури.