Напевно, країни, котрі є членами блоку НАТО, щорічно платять чималі внески. Цікаво, скільки віддає Велика Британія, Франція, Німеччина і скільки доведеться платити Україні?

М. МАТИЛЕНОК, Г. ГЕНІЙ, С. ВСЕХВАТСЬКИЙ... усього 18 підписів.

Севастополь.

Відповідає перший заступник в. о. міністра закордонних справ України Антон БУТЕЙКО:

— Так, справді, членство країни в Організації Північноатлантичного договору передбачає щорічну сплату внесків до цивільного та військового бюджетів альянсу, а також бюджету програми інвестицій у безпеку НАТО.

Розміри цих внесків, які сплачуються частинами тричі на рік, залежать від таких чинників, як рівень економічного розвитку країни та участь або неучасть в окремих програмах під егідою військового бюджету НАТО. Так, наприклад, Іспанія розпочала участь у програмі АВАКС, а відтак збільшила свій внесок лише через 20 років після набуття членства.

Внески до цивільного бюджету НАТО роблять усі без винятку країни-члени. Натомість внески до військового бюджету, які розподіляються на загальний військовий бюджет та бюджет сил раннього повітряного попередження, роблять лише ті країни-члени, що беруть участь у відповідних військових програмах. Внески до програми інвестицій у безпеку НАТО здійснюють усі країни, за винятком острівної Ісландії. З огляду на те, що бюджет цієї програми використовується для інвестицій у будівництво об’єктів військової і цивільної інфраструктури, необхідної для функціонування стратегічних командувань НАТО, то, як правило, внески до нього роблять аналоги міністерства промислової політики країн-членів за рахунок своїх бюджетів. Цікаво те, що оскільки згадані міністерства є суб’єктом інвестицій у рамках згаданої програми, то саме вони зазвичай і отримують підряди на виконання робіт.

Внески до трьох вищезазначених бюджетів для кожної держави не перевищують 0,5—1 відсоток її загальних витрат на оборону. Отже, Велика Британія, Франція та Німеччина щорічно сплачують до бюджету НАТО в середньому близько 200 млн. доларів США. Однак ці країни мають найпотужніші економіки в Європі, великі показники ВВП та оборонних витрат, які згідно з рекомендацією НАТО повинні становити близько 2 відсотків ВВП. Їх економічні показники набагато перевищують українські. Тож можливі членські внески України будуть незрівнянно менші, ніж внески цих країн. Так, наприклад, сукупний внесок Польщі до бюджетів НАТО у 2001 році становив орієнтовно 26,1 млн. доларів США. Є підстава вважати, що членські внески України будуть навіть менше цих обсягів.

Окрім внесків до згаданих бюджетів НАТО, членство країни в альянсі передбачає витрати на забезпечення диппредставництва у штаб-квартирі та утримання військових представників у міжнародних штабних структурах НАТО. Не деталізуючи механізми визначення цих витрат, можна стверджувати, що їх обсяги для бюджету України відносно невеликі. Такі витрати передбачені звичайною дипломатичною практикою забезпечення членства будь-якої країни в міжнародних організацій, наприклад, в ООН, ОБСЄ, ЄС. Більше того, Місія України при НАТО існує з 1995 року і вже з того часу має свою статтю витрат.

Членство країни в НАТО передбачає також витрати на участь у різноманітних культурних, технологічних наукових та інших програмах і проектах під егідою альянсу. Водночас, участь у цих програмах країни-члени беруть суто на добровільних засадах. До того ж такі витрати розглядаються країнами—членами

НАТО швидше як засіб заощадження коштів бюджету, які спрямовуються на проекти військового і цивільного призначення.

Підсумовуючи, слід зазначити, що доцільність членства в НАТО не може бути визначена на основі суто фінансових міркувань, оскільки повноправна участь у діяльності альянсу охоплює політичні, економічні, наукові, технологічні, культурні та інші аспекти, які неможливо перевести в систему фінансових розрахунків. Однак усе-таки краще платити за те, щоб жити дорого, але гідно і безпечно, як це робиться в країнах—членах НАТО, ніж заощаджувати для того, щоб продовжувати жити будь-як, неповноцінно та з острахом.