16 липня 1990 року. У залі Верховної Ради України у день ухвалення Декларації про державний суверенітет України.

Україна — самостійна у виборі свого шляху. Ці слова стали програмними для нової епохи. 35 років тому, 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України — документ, що визначив стратегічний курс на незалежність і став ключовим етапом у боротьбі українського народу за самовизначення.

Обкладинка першого видання Декларації про державний суверенітет України з автографами учасників ухвалення Декларації.

На той час радянський союз уже перебував у стані глибокої політичної і соціально-економічної кризи. Відцентрові процеси у союзних республіках ставали дедалі потужнішими.

Дещо раніше — 12 червня 1990 року — рсфср ухвалила власну декларацію про суверенітет, що фактично дало поштовх до повного розпаду срср. У цьому контексті українське суспільство та провідна частина політичної еліти дедалі гучніше заявляли про право України на повноцінну державність. Рішення про необхідність підготовки Декларації стало відповіддю на політичні виклики часу. Її ухвалення було не лише кроком назустріч національним прагненням мільйонів українців, а й чіткою заявою на міжнародній арені: Україна не бажає залишатися в тоталітарній імперії, а має намір будувати демократичну, правову і незалежну державу.

16 липня 1990 року. Іван Плющ спілкується з громадянами біля Верховної Ради України після ухвалення Декларації про державний суверенітет України.

Підготовка Декларації про державний суверенітет України тривала кілька тижнів і супроводжувалася активною законотворчою та суспільною дискусією. До роботи над текстом документа були залучені народні депутати України першого скликання — члени відповідної парламентської комісії з питань державного будівництва, законодавства і правопорядку, а також науковці, юристи, представники громадськості. У тексті документа закріплювалися принципи:

- народовладдя — вся влада в Україні належить народу;

- державної самостійності — верховенство законів УРСР на її території;

- економічної самостійності — право на власну грошову систему, фінансову, банківську, митну політику;

- екологічної безпеки — захист довкілля на всій території України;

- культурного розвитку — розвиток української мови і культури як основи національного відродження;

- зовнішньополітичної незалежності — право на самостійне ведення міжнародних відносин, участь у світовій політиці.

Документ також проголошував намір України мати власні Збройні Сили, недоторканність державного кордону, самостійне громадянство, а також право на укладення міжнародних договорів. Це стало першою серйозною заявою про майбутній суверенітет держави, яка поки що юридично залишалася частиною срср.

За ухвалення Декларації проголосували 355 депутатів із 380 присутніх у залі, що свідчило про консолідацію українського Парламенту навколо ідеї незалежності, попри наявність політичних протиріч. Це було виявом надзвичайної політичної відповідальності й далекоглядності депутатського корпусу першого демократичного скликання.

Суспільство Декларацію зустріло з ентузіазмом. Вона стала символом національного відродження і ключовим кроком на шляху до ухвалення Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Уже 1991 року 16 липня відзначалося як державне свято — День незалежності (до його перенесення на 24 серпня після референдуму 1 грудня 1991 року).

З правового погляду Декларація про державний суверенітет України не була актом виходу зі складу срср, проте саме вона створила правову і морально-політичну основу для цього. Вона заклала засади української державності, які згодом були закріплені в Конституції України 1996 року. У Декларації з’явився термін «державний суверенітет», який означав повноту влади держави на власній території. Це стало ключовим концептом у всьому подальшому процесі державотворення. Декларація мала величезне значення для формування національної ідентичності, утвердження демократичних інститутів, орієнтації України на західні цінності, включно з правами людини, політичним плюралізмом і свободою слова.

16 липня 1990 року. Учасники ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Фото на згадку.

Повномасштабне вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року стало брутальним викликом самій ідеї українського суверенітету. Країна-агресорка намагається знищити право українців на власну державу, перекреслити столітню боротьбу за незалежність. У цьому контексті Декларація 1990 року набуває особливого символізму: вона нагадує, що прагнення до свободи та самовизначення — не випадкова подія, а результат глибокого історичного процесу, підтриманого українським народом.

Сьогодні українські воїни захищають не лише територіальну цілісність країни, а й ті принципи, які були вперше задекларовані у 1990 році: недоторканність кордонів, політичну незалежність, право народу на самовизначення, демократичні цінності та власний шлях розвитку.

35 років Декларація залишається живим документом — дороговказом, актуальність якого лише посилилася у світлі новітньої боротьби за свободу. Її ухвалення стало початком нової епохи — доби української незалежності, яка триває і сьогодні, попри всі виклики, загрози й війну. У незалежній Україні 16 липня відзначається як важлива історична дата — адже почалося правове оформлення державної незалежності. Історики, політологи й журналісти щороку наголошують: без Декларації 1990 року не було б ні референдуму 1991 року, ні сучасної правової системи незалежної держави.

16 липня 1990 року. Біля будівлі Верховної Ради України люди радіють ухваленню Декларації про державний суверенітет України.

Декларація про державний суверенітет України — не просто історичний документ. Це акт політичної мужності та державницької мудрості. Вона стала першим кроком до незалежності, показала здатність українського народу до самоорганізації та політичного вибору. Сьогодні, в умовах війни, вона є нагадуванням, що шлях до свободи ніколи не був легким, але завжди був вартий зусиль.

Україна була, є і буде. Ці слова, підкріплені Декларацією про суверенітет і щоденним подвигом українців, залишаються найкращою відповіддю на будь-які спроби зруйнувати нашу державність.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.