На кінець жовтня випадає досить-таки примітна для українського медіапростору подія: виповнюється 15 років одразу двом найвпливовішим газетам нової української доби — «Голосу України» та «Урядовому кур’єру».

Створені на світанку української державності, вони не лише започаткували докорінні зміни в національному інформаційному просторі, вдихнули в нього, по суті, нове життя, а й стали своєрідними провісниками проголошення наступного, 1991, року державної незалежності України.

Кореспондент Укрінформу звернувся з двома короткими запитаннями до головних редакторів видань — Анатолія Горлова і Михайла Сороки, які разом з редакційними колективами пройшли всі ці п’ятнадцять років:

1. Які з подій у їхньому п’ятнадцятирічному літописі по праву можна віднести до найбільш пам’ятних?

2. Яких пріоритетів дотримуються сьогодні редакції газет?

Анатолій ГОРЛОВ, головний редактор газети «Голос України»:

1. Власне, факт утворення Верховною Радою своєї газети у жовтні 1990 року є проривом у тодішній ситуації в інформаційному просторі. Не партійний, не контрольований цензурою орган, «Голос України» вперше в сучасній історії держави вийшов на широкий загал з вільним словом. Це згодом з’явилося багато незалежної преси, яка нині пишно святкує десятиріччя чи навіть п’ятиріччя. А «Голосу України» довелося вистояти в часи сумновідомого путчу, розповідати про проголошення Акта про незалежність, перші президентські вибори, конституційний процес.

Варто наголосити, що на той період наклад газети був близько 900 тис. примірників.

Історія «Голосу» — то історія України впродовж останніх 15 років. Наші потужні серії публікацій «ХХ століття: українські акценти», «Еволюція влади», «Гетьманат», «Історія краю» — це, як запевняють у листах наші читачі, — посібники для навчання не лише в школах. Не знаю, як кому, а мені 15 років у «Голосі України» — як один день. Великий, пам’ятний день, де переплелося особисте й суспільне, біль і радість.

2. Довіра до нашої газети грунтується на основоположному пріоритеті роботи — об’єктивності. Може, тому люди кажуть: написав «Голос України» — значить, то правда. Часом нам перепадає за таку позицію. Є невдоволені і зліва, і справа. Але на те й взялися за перо, щоб зміцнювати нашу незалежність.

Ще один наш принцип — оперативність. Важко нам конкурувати з електронними ЗМІ. Однак аналітичність, поінформованість роблять часопис вагомим аргументом у суспільно-політичному житті країни. Історія, економіка, культура, звичайно ж, політика — це основні наші напрями. Ну, а що все це без людей? Пусті слова.

Михайло СОРОКА, головний редактор «Урядового кур’єра»:

1. Більшість пам’ятних віх у біографії «Урядового кур’єра» за п’ятнадцять років виходу газети збігаються з віхами новітньої історії України, сумлінним і послідовним літописцем якої було наше видання. До них я передусім відніс би віддзеркалення в газеті драматичних подій серпня 1991 року, першого візиту до Києва в листопаді того ж року представницької делегації Росії на чолі з Борисом Єльциним, грошової реформи 1996-го, відлуння в Україні дефолту серпня 1998-го, гострих колізій, пов’язаних з частими відставками українських урядів і, звичайно ж, Помаранчевої революції, зокрема, минулорічних президентських виборів та офіційного оприлюднення їхніх результатів. Незважаючи на різні колізії, що виникали у висвітленні цих та інших подій, «Урядовий кур’єр» намагався бути об’єктивним, документально точним, твердо відстоюючи інтереси українського суспільства, державного суверенітету України.

2. Наша редакція «прописана» на Садовій, 1, за лічені метри від Кабміну і Верховної Ради, а цей куточок столичного Печерська всі п’ятнадцять років, скільки виходить «Урядовий кур’єр», завжди й незмінно був епіцентром суспільно-політичного життя України.

Давно вже стало штампом твердження, що газета живе тільки один день. Однак у ньому, на мій погляд, не все правда. Бо газета — це ще й цінний, навіть унікальний для історії щоденник повсякденного життя. І у відтворенні картинок цього життя, його атмосфери і пульсу з газетою не зрівняється жодне інше інформаційне джерело. А ще газета — документ часу. І з цього погляду сторінки «Урядового кур’єра» особливо прикметні, адже місію «документувати» події, оперативно і точно інформувати своїх читачів про діяльність владних органів України, передусім Президента та уряду, про рішення, які вони приймають, наша газета виконує постійно і невтомно, з перших номерів.

Якось один з канадських українців, зазначивши в розмові зі мною, що він читає окремі публікації «Урядового кур’єра» в Інтернеті, додав, що при цьому надає перевагу матеріалам про позитивний досвід господарювання в Україні. «Ви одна з небагатьох українських газет, де скиглінню, наріканням, політиканству і критиканству протиставляється вміння робити конкретні справи і чогось досягати», — сказав він. Що ж, це справді один із свідомо обраних редакційним колективом творчих напрямів: віднаходити і популяризувати кращі приклади господарської, фінансової, менеджерської діяльності.

Так само постійно і послідовно, починаючи з перших номерів газети, наша редакція веде діалог з читачами. І йдеться не лише про сторінку «Запитуйте — відповідаємо», котра виходить у суботу, як кажуть, за будь-якої погоди, а й про тематичний розділ «З пошти економічного відділу», про юридичні консультації «У правовому полі», публікації «За листом читача», добірки «Що хвилює людей» та інші. Ми виходимо з того, що допомогти конкретній людині — не менш важливо, ніж порушити яку-небудь масштабну проблему і сприяти її розв’язанню. Через коментарі й консультації урядовців, правознавців, фахівців різних сфер діяльності ми прагнемо роз’яснити простому читачеві не лише його обов’язки, а й права, захистити його в тій чи іншій юридичній колізії, життєвій ситуації. І як приємно після цього читати листи, що починаються зі слів вдячності редакції за допомогу.

І все ж, якщо з багатьох тем, які веде на сторінках «Урядового кур’єра» редакційний колектив, виділяти основоположну і магістральну, то нею буде тема державотворення, побудови України, утвердження й зміцнення її авторитету в колі країн і народів. Ця тема задекларована ще в першому номері, що вийшов рівно п’ятнадцять років тому, коли ще був «великий, могутній Радянський Союз» і до його розпаду залишався рік.

Нині ми маємо великий творчий актив і пишаємося тим, що співтворцями «Урядового кур’єра» є високошановані в Україні особистості. Без їхніх імен неможливо уявити історію «Урядового кур’єра». І, певна річ, його майбутнє, яке твориться, по суті, кожного дня. Історія видання триває.