Як школи використовують бюджетні (і не тільки) кошти, надані на підготовку до нового навчального року? Цим я цікавився в Донецькій і Запорізькій областях. Обмежився, щоправда, школами-інтернатами для хворих дітей і сиріт.
Про Ясинуватську школу (лікуються «сколіозники») «Голос України» писав, і можна тільки додати, що цього року гроші ефективно використано на косметичний ремонт. А от торік удалося зміцнити матеріально-технічну базу: купили автомобіль, комп’ютер, обладнання і меблі для медпункту, харчоблоку. Звичайно, левова частка коштів — благодійні внески, без яких заклад був би жалюгідним.
Як, приміром, запорізька школа-інтернат № 3 для сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. За місяць до нового навчального року тут не без гордості показували свіжопофарбовані підлоги, недбало наклеєні шпалери і так-сяк зароблені тріщини на стелях. А ще залізні двері і ґрати (?) у спальному корпусі. З кількох десятків тисяч бюджетних і спонсорських грошей половину витрачено на добротний паркан і «малювання». Дах чекав гривневих дощів, сантехобладнання «плакало», вікна зяяли десятками «очниць», а електроточки — оголеними проводами. За твердженням керівництва облдержадміністрації, роботи в інтернаті почалися лише в другій декаді липня, практично всі співробітники тоді були у відпустці... Потім, мабуть, почався аврал...
Чого ніколи не допускають у Кам’янсько-Дніпровській санаторній школі-інтернаті (лікують хронічні захворювання органів дихання). Тут давно не використовують фарби — ремонт роблять добротний, застосовуючи сучасні технології і матеріали. Приміром, отримані нинішнього року 50 тисяч дбайливі керівники витратили на реконструкцію туалетів і ванних кімнат. Торік відремонтували дах, частину побутових приміщень. Ще раніше — спальні, класи, лікувальні кабінети.
Не кидають грошей на нікудишні замазування і фарбування (про людське око) і в Бердянській школі-інтернаті для сиріт. Керівництво школи вміє акумулювати кошти і спрямовує їх на найпотрібніше. З’явилася, скажімо, потреба в танцювальному залі — перевели бібліотеку в інше приміщення. Тісно книгам? Так, але дітям тепер яке задоволення. А нинішнього літа капітально відремонтовано актовий зал, ось-ось відкриють оновлені читальний і виставковий зали. В останньому, до слова, демонструватимуть (і продаватимуть) талановиті роботи обдарованих вихованців інтернату. А якби ви побачили спортивну базу школи! Щоправда, директор непокоїться, що активність дітей прямо пропорційна кількості закуповуваного інвентарю. Допомагають, звичайно, благодійники, а от про м’ячі, скажімо, футбольного спонсора Суркіса тут тільки чули...
...Поїздив, подивився, порівняв. І стало до сліз прикро за позбавлених батьківського даху сиріт із Запорізького інтернату № 3. Адже вони не винні в тому, що їх наставники не навчилися по-господарськи використовувати бюджетні (і не тільки) гроші...
Київ—Донецьк—Запоріжжя—Київ.
