Що означає — бути драконом? Нести в собі його мудрість, його жорстокість, його безсмертя? Відчувати за спиною могутні перетинчасті крила, на яких грають веселі відблиски вогню? Вірити, що свобода і політ — одне і те ж? Дракон — це ім’я душі, а не тіла... Це шлях, не схожий на шлях людей...
Легенди про драконів знайшли своє місце в європейській міфології. Про цих істот знали ще стародавні греки, а в середні віки дракони були звичайним явищем, але тільки епоха Відродження дала про них більш-менш ясне уявлення. Європейці вірили в реальність дракона. У середині шістнадцятого століття ця міфічна тварина згадується в науковій праці «Hіstorіa Anіmalіum» Конрада Геснаре серед інших, цілком звичайних родичів.
Споконвіку дракон символізував мудрість і силу, і лише з розвитком християнства перетворився на злу й підступну істоту, що стала прообразом диявола. Латинське слово «draco» означає одночасно і «дракон», і «змія».
Християнська легенда про святого Георгія Змієборця має безліч варіантів. Ось один з них. Біля міста Ласії в Палестині в озері оселився дракон, що спустошував землю і пожирав городян. Щоб уникнути загибелі, вони були змушені приносити йому в жертву своїх дітей. Коли черга дійшла до царської дочки, з’явився прекрасний юнак на білому коні — Георгій. Довідавшись від царівни, що вона християнка, Георгій словом Божим змусив змія впасти до своїх ніг. Царівна обв’язала шию дракона своїм поясом і повела його в місто. Городяни, вражені дивом, увірували в Христа й були охрещені, а Георгій поїхав собі далі. Дракон тут символізував язичництво.
Багато королів та імператорів обирали дракона своїм символом. Такий символ був принесений до Британії римлянами на своїх прапорах; стародавні бритти зробили дракона символом боротьби із саксонськими загарбниками; у кельтів він означав здатність уселяти жах, а також непереможність, значить — незалежність. На міському гербі Лондона тримачами щита є два дракони, що нагадує про повір’я, за яким колись у Темзі жив дракон і охороняв місто.
Образ дракона сильно вплинув на розвиток європейського мистецтва та геральдики. Дракона прийнято зображувати з лускатим зміїним тілом, пазуристими лапами — орлиними або лев’ячими, крилами кажана, великою загостреною головою з зубатою пащею, з якої виривається полум’я або визирає роздвоєний язик. Іноді його голову вінчають роги. При цьому розрізняють дракона, що зазвичай має дві лапи, і крилатого змія, в якого їх чотири.
Дослідники зіштовхуються з проблемою класифікації драконів. Дракон європейський кардинально відрізняється від східноазіатського. Китайські та японські — це або духи дощу (безневинні істоти), або щось віртуальне, на зразок білого дракона, якого неможливо навіть уявити. Найпоширеніша класифікація європейських драконів робилася за кольором луски. Переважно вони — зелені, червоні, сині, золоті, срібні і т. д.
...З усіх створінь, що населяють наш світ, дракони, мабуть, найбільше будоражать людську уяву. Вважається, хто побачить дракона, той осліпне, якщо виживе. Але, незважаючи на цей страх, багато хто мріє впевнитися в його існуванні.
