На одному з останніх перед літньою паузою засідань Бундестагу розпочалися дебати щодо назви, під якою відбуватимуться заходи до дня закінчення другої світової війни. Питання про це фракція Вільної демократичної партії (ВДП) — німецьких лібералів — порушувала ще рік тому, вимагаючи від уряду представити концепцію, як ця подія відзначатиметься на державному рівні. Щоправда, в її трактуванні йшлося не так про відзначення 60-річчя закінчення загарбницької війни, як про таку саму річницю руйнації вермахту та бомбардування союзниками німецьких міст і загибелі сотень тисяч їхніх мешканців.
Торік парламентська комісія з питань культури відхилила заявку на дебати про цю подію, оскільки в ній «не було розкрито причин, що призвели до страждань цивільного населення». Натомість правляча коаліція — соціал-демократи та «зелені» — пропонують власну версію назви, під якою відбуватимуться заходи з відзначення цієї події: «До 60-річчя закінчення війни у 2005 році». В ній наголошується, що в центрі дискусії має стати питання про те, що саме Німеччина розпочала загарбницьку війну під час націонал-соціалістської диктатури і визволення від неї сталося лише після поразки німців.
Однак не всі парламентарії згодні саме з такою постановкою питання. Зокрема, ліберали наполягають внести до заявки пропозицію про відзначення пам’яті жертв німецького населення під час другої світової війни. Вони вбачають у версії правлячої коаліції свідчення невмілого поводження з історією. Ліберали вважають, що їхню пропозицію відхилено через те, що «червоно-зелена» більшість у парламенті в цьому разі послуговується тезами інтелектуалів 60-х років, які вважали, що жертви другої світової війни самі винні в катастрофі, в котру потрапили, інакше свого часу вони б не допустили Гітлера до влади.
Тим часом, незалежно від дискусій у парламенті, в Німеччині вже розпочалося відзначення цієї дати. Принаймні, в засобах масової інформації, котрі подають матеріали про події більш як 60-річної давнини, кожне — відповідно до власного розуміння і позицій. Приміром, популярний і багатотиражний журнал «Штерн» розпочав серію публікацій під рубрикою «Історія», що розповідають про найганебніші сторінки історії націонал-соціалізму: масове знищення євреїв, створення концентраційних таборів, евтаназію інвалідів і психічно хворих. А також про тих, хто, незважаючи на смертельну небезпеку, все-таки чинив опір фашистському режимові.
Щодо пересічних громадян, особливо молодших поколінь, то багато хто з них просто не бажає «занурюватися» у складну історію, котра, до того ж, навіть на генетичному рівні не додає позитивних емоцій. Пам’ять найімовірніше залишилась у безпосередніх учасників, котрі пережили ті страшні роки, втратили рідних, страждали після війни. Вони плачуть.
Франкфурт-на-Майні.