Говорити про велику людину треба або багато, або найголовніше. Цього тижня виповнилося 215 років з дня народження великого Щепкіна. Так ось, про найголовніше. У ХІХ столітті принаймні двоє українців зробили російську культуру такою, якою вона й понині себе любить: Гоголь пошив шинель для російської літератури, а Щепкін відучив театр ходити на ходулях. Сам Пушкін вважав обох малоросіян геніальними. Прикметно, що Щепкін був викуплений із кріпацтва, як і Шевченко, тому дуже приятелював з Тарасом. Втім, дружба з земляками в наших краях — річ рідкісна. Приміром, Михайло Семенович Щепкін якось на цілий сезон приїхав у Київ — і «прогорів» тут, бо «не примітили» кияни великого артиста. Цікаво, що той театр (він стояв там, де тепер Український дім)  — невдовзі згорів! Це був ніби знак: шануйте великих земляків, бо інакше добра вам не буде.