З давніх-давен люди прагнули заритися глибше у землю. То щоб укритися від нападів пожадливих сусідів, то, навпаки, щоб запроторити надто вільнодумних співвітчизників. А в мирний час під землею будували веселі винні погрібці й суворі чернечі келії, ховали померлих і видобували каміння для наземних будов. Під будь-яким містом з історією в кілька сотень років лежать шари й шари — підземелля і катакомби, свого часу пробиті в товщі скель чи прориті в м’якому ґрунті. Ми ходимо над ними щодня і навіть не підозрюємо, що криється в нас під ногами.
Що цікавого може бути в міських підземеллях? Насамперед — сам дух таємниці. Всупереч стереотипам навіть «компетентні органи» не дуже добре знають, що знаходиться за два-три метри під землею. Причин цього кілька. По-перше, різні відомства й організації працюють під землею у своїх інтересах. Хтось риє тунелі для нового водогону, хтось тягне лінію метро, а хтось ховає докази. А по-друге, історично склалося так, що землю під містами не рив тільки ледачий, і вирили її чимало.
Багато хто чув про московські лабіринти, паризькі катакомби, гігантські німецькі підземелля Кенігсберга, але мало хто здогадується, що під його рідним містом теж криються свої таємниці. У минулому жодна фортеця не обходилася без підземних оборонних споруд. Галереї використовували для забору води, для зберігання припасів, для прихованого виведення військ за межі міста. Трохи пізніше почали споруджувати мінні ходи і контрходи. Але найзначнішими штучними підземеллями стали штольні для видобутку будівельного матеріалу — катакомби.
Під Одесою розташоване найбільше рукотворне підземне спорудження у світі. Розвідана довжина одеських катакомб становить 2500 км. (Для порівняння: довжина римських катакомб — 800 км, а підземного Парижа — 300.) Це ціле підземне місто, де штучно прокладені тунелі з просторими залами перетинаються з природними печерними системами. Ніхто не має точного плану підземних порожнеч, оскільки розробки запасів каменю вели стихійно. Навіть знавці цього лабіринту не можуть відповісти на багато запитань, пов’язаних з одеськими катакомбами.
Дехто стверджує, що катакомби починаються там, де брат адмірала — будівника Одеси Фелікс де Рибас розбив 1806 року, на місці старого мусульманського цвинтаря, перший міський сад. Але спочатку старий цвинтар замостили кругляком і на ньому вирував Грецький базар. А поруч з базаром, у темному провулку, і містився головний вхід-вихід підземного лабіринту. Дотепер одесити розповідають про те, як люди в центральній частині міста зникали серед білого дня. Йшла собі людина — і раптом немає її, як крізь землю провалилася.
Кажуть, що одного разу безвісти пропало троє поліцейських, яким доручили розшукати коштовності з пограбованого ювелірного магазину на Італійській вулиці. Потім канув у невідомість якийсь Кафаджі, громадянин, який намагався шукати скарби грабіжників. Пізніше така ж доля спіткала десятки сміливців, що погналися за примарним сяйвом неправедних багатств.
Злодії, бандити і контрабандисти з покоління в покоління користувалися підземними комунікаціями Одеси, що простяглися від центру до віддалених районів міста, які мали свої каменоломні. «Підземне братерство» особливо збільшилося на 1915 рік, коли в катакомбах знайшли сховок дезертири й одесити, що ухилялися від призову до армії. З них сформувалися великі банди. Одну банду, особливо зухвалу, очолив якийсь Ванька Ключник. Стіни і склепіння бандитського «офісу» були оббиті перськими килимами, колони прикрашені дзеркалами і канделябрами, на виступах стояли годинники, на полицях красувалися бронзові скульптури і срібний посуд. «Келія святого ченця», де Ванька Ключник заподіяв собі смерть, і понині вабить шукачів скарбів. Але поки що нікому не вдалося дістатися до його цінностей, схованих, як вважають, в одному з прилеглих до «келії» 50-метрових колодязів.
Чимало давніх загадок зберігають і підземелля Києва. Славетні лаврські печери широко відомі. Але вони — лише мала частина прихованих підземель Києва. У працях закордонних учених середини ХVІІ століття повідомлялося, що київські печери проходять під Дніпром аж до Чернігова, Смоленська, Москви. «Міжміські» підземні комунікації, швидше, вигадка, а от ходи, що зв’язують центр міста з лівобережжям, цілком імовірні.
У каталозі підземних штучних споруд на території Києва нараховується понад триста печер рукотворного походження. Розташовані вони на глибині 5—20 метрів, у лесовій породі. Найдревнішими вважають печери в районі Кирилівської церкви. Вік однієї з них вчені визначають у чотири тисячі років! За легендами, десь тут гетьман Мазепа перед утечею сховав свої багатства, пошуки яких безуспішно тривають вже більш ніж двісті років.
А в Смородинських печерах досі є підземелля, в якому, за переказом, ховався змій, переможений Кирилом Кожум’якою. Слідів чудовиська, як, утім, і скарбів, ще ніхто не знайшов.
Про кожен древній комплекс печер є свої перекази. Наприклад, легенда пов’язує походження Варязьких печер, що безпосередньо приєднуються до Дальніх печер Печерського монастиря, з місцем стоянки купців, які йшли «з варягів у греки». Як розповідають, десь тут заритий скарб латинського срібного посуду.
Майже в первісному вигляді збереглася частина печери в Китаївській пустині. Її заснування пов’язують з ім’ям великого князя Андрія Боголюбського. Проведені на початку ХХ століття розкопки показали, що печера є лише частиною прихованого великого підземного міста, про яке майже нічого невідомо.
Чимало таємниць зберігають і керченські катакомби, і підземелля Львова, Луцька, Вінниці, і підземні укріплення Севастополя, і розкидані по всій Україні фортифікаційні споруди — від кам’янецьких казематів до залишків «лінії Молотова» і руїн гітлерівської ставки «Вольфшанце», а також сотні інших загадкових споруд у багатьох містах. У них, просто під нашими ногами, існує незвідане, чекаючи на своїх дослідників. При цьому слід пам’ятати, що земля неохоче розстається зі своїми таємницями, і дослідження підземель — справа дуже небезпечна, потребує спеціальної підготовки і досвіду. Тому не варто самостійно обстежувати невідомі лази, залиште це заняття професіоналам — ціна помилки у світі підземель зазвичай одна: людське життя.
