П’ять років тому до Миколаєва з’їхалися представники міністерств і наукових інститутів, директори і профспілкові лідери — колективний розум було мобілізовано саме туди, де зосередилося більш як половина суднобудівних потужностей України. За завданням Мінпромполітики київський інститут «Діпроверф» та миколаївський НДІ «Центр» незалежно один від одного розробили проекти програм реструктуризації всього суднобудівного комплексу «міста корабелів». Завантаження потужностей на найбільшому з-поміж усіх заводів — Чорноморському суднобудівному — на той момент становило 29 відсотків. Під час реалізації найоптимістичнішого сценарію передбачалися виведення з експлуатації та консервація 26 відсотків промфондів. СЕЗ «Миколаїв» створювали саме для того, щоб уникнути практично необоротного процесу консервації. За рахунок залучення інвесторів.
2001 року, коли крейсер «Варяг» нарешті звільнив Східну набережну (принісши заводу 25 млн. грн.), Державна акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівний завод» замовила експертну оцінку цієї «виробничої потужності». Висновок експертів: «... використання об’єкта оцінки за призначенням згідно з проектом недоцільно з таких причин: а) неможливість використання об’єкта незавершеного будівництва у виробничо-технологічному циклі ДАХК «ЧСЗ»; б) достатність наявних добудовних набережних...; в) відсутність джерел фінансування капітального будівництва у ДАХК «ЧСЗ».
А коли так, вирішили залучити інвесторів. З дозволу уряду, профільних міністерств та відомств недобудовану набережну в 2002-му придбало ТОВ СП «Нібулон» —стабільне (перше в Україні отримало 5-мільйонний кредит Світового банку і вчасно з ним розрахувалося!) підприємство, що спеціалізується на виробництві та експорті зернових і олійних культур. Сума оборудки —80 млн. грн. На сьогодні заводу виплачено 54,5 млн. грн. плюс 90 млн. грн. уже вкладено у спорудження на набережній найбільшого в Східній Європі зернового термінала. Але часи змінюються, на часі приватизація холдингової компанії. І сьогодні голова правління ДАХК В’ячеслав Полтавцев уже озвучує легенду про те, що продаж, мовляв, був вимушений. А використання «Нібулоном» автомобільної дороги та залізниці на території ЧСЗ, як раптом з’ясувалося, мало не ставить під загрозу всю поточну діяльність заводу.
Тому всупереч: а) укладеному договору; б) праву власності; в) праву інвестора безперешкодно потрапляти на територію СЕЗ, якою, зазначимо, є вся територія ЧСЗ; г) рішенню суду; д) вимогам дирекції СЕЗ «Миколаїв»; е) висновкам експертизи Академії правових наук України керівництво заводу постановило не допускати вантажі та персонал «Нібулону» на їх же територію. Не пропустили гендиректора «Нібулону» Олексія Вадатурцева, навіть коли він прийшов з народним депутатом, заступником голови Комітету ВР з питань економічної політики Володимиром Матвеєвим. Не пропустили й представника Державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції Ніколаєва. При цьому пан Полтавцев намагався використати навіть спецслужби: мовляв, збереження держтаємниці під загрозою! Офіційні роз’яснення начальника УСБУ в Миколаївській області про те, що за дотримання умов договору режиму ніщо не загрожує, мали таку саму дію, як і всі вищезазначені висновки. А власного керівника служби безпеки просто звільнили за те, що пропустив гендиректора «Нібулону», котрий приїхав разом з миколаївським міським головою на ввірену територію.
До речі, згідно з висновком Одеського державного залізничного проектного інституту, залізничні колії ДАХК «ЧСЗ», використовувані СП «Нібулон», були «непридатні для подавання вантажів 4-, 6- та 8-осьовими вагонами і руху тепловозів. Безпеку руху не забезпечено ні технічним станом колії, ні радіусами кривих на обстежених ділянках. Можливі сходження вагонів і тепловозів та їх падіння, особливо під час перевезення негабаритних вантажів». Погодьтеся, постає запитання: а чи не загрожував такий стан залізничної вітки поточній діяльності заводу? Діяльності «Нібулону» — загрожував. Тому він і оплатив із власних коштів капітальний ремонт залізничної колії. Сума — 696 020 грн. Акт приймання підрядних робіт представниками ДАХК «ЧСЗ» підписано. Аналогічно «Нібулону» довелося ремонтувати й автомобільні шляхи.
Офіційний висновок представників «Одесазалізницяпроект»: «заявлена ТОВ СП «Нібулон» інтенсивність надходження зернових вантажів залізничним транспортом на адресу перевантажувального термінала обсягом по 120 вагонів на добу (пікові поставки) не позначається на встановленому ДАХК «ЧСЗ» порядку руху залізничного транспорту заводу». Щодо висновку представників Укравтодору, то він такий: «Баланс робочого часу свідчить, що для руху вантажного автотранспорту на територію перевантажувального термінала може бути виділено не менш як 25% часу впродовж робочого дня». Зазначено також, що заявлені обсяги вантажоперевезень «Нібулону» можуть здійснюватися «без створення будь-яких перешкод у русі технологічного транспорту ДАХК «ЧСЗ».
... Ми не випадково назвали суму, за яку було продано недобудований «Варяг». Бо доволі цікавий у цьому контексті озвучений уже столичною пресою висновок про те, що «прикинута» ФДМ ціна в 200 млн. грн. за величезний завод не відповідає його реальній вартості. Мовляв, і 130 млн. грн. за нього «занадто багато буде». На жаль, умови приватизації заводу все ще не визначено. Отож «круті» покупці, яких називають і керівництво ЧСЗ, і багато ЗМІ, мають поки що суто віртуальну природу. Який серйозний покупець прицінюватиметься, не знаючи умов продажу? Інша річ — «позбивати» ціну. І якщо це справді так, то «Нібулон» просто потрапив «під гарячу руку» тих, хто азартно збиває її. А разом з ним — його партнери з Німеччини, Канади, Бельгії, Данії та інші. Ну не пощастило...