Через газету «Голос України» хочу звернутися до міністра культури В’ячеслава Кириленка — до людини, яка визначає стратегію держави в ціннісних установках суспільства.
Ми вже не можемо уявити своє життя без ЗМІ: постійно стежимо за новинами по телевізору, читаємо цікаві статті в пресі, спілкуємося з друзями в Інтернеті... Інформація потрібна нам як повітря, сучасна людина відчуває «голод», не занурившись в океан ЗМІ.
У непростий для країни час особливо важко молодим. Сучасний підліток включається в нову реальність, яку опановує завдяки закладеному родиною й школою фундаменту. Занадто часто роль наставника переходить до ЗМІ. Адже в Україні багато дітей ростуть у неповних сім’ях, або їхні батьки — на заробітках, або просто не можуть забезпечити своїм чадам життя, як у глянцевих журналах...
Вважаю, що в ідеалі Мінкульт має вивчити проблему ЗМІ і способи зменшення впливу негативної інформації на молодь. Для цього необхідно наповнити ефір пізнавальними програмами, почати діалог у пошуках відповідей на серйозні життєві запитання — про світ і місце людини в ньому.
Але не тільки про це я хотів написати. Зараз навіть гумор — кращі ліки людства, якими обдарувала всіх нас природа-матінка, — у наших ЗМІ використовується не за призначенням, а на шкоду! Я про серіал «Віталька». Він формує негативний образ-шаблон українця — примітивний кривляка, який розмовляє на жахливому суржику, над яким усі насміхаються. Він споганив гарне ім’я Віталій, яке носять багато знаменитих і гідних людей. Але найбільше мені прикро за бабусь на лавці біля під’їзду, яким хамить цей «хлопець» (хоча вік артиста більш ніж зрілий). Країна й так познущалася над нашими пенсіонерами, особливо розміром споживчого кошика. Навіщо принижувати їх ще з екрана ТБ?
Я вважаю, що цей проект створений із метою антиукраїнської пропаганди (адже крім дорослого недоумка і його родини всі персонажі в серіалі розмовляють російською). Пишуть, що це гумористичне шоу. Але тут замість гумору — лише тупість і кривляння, які подобаються, на мою думку, тільки тим, у кого таке ж мислення, як у головного героя. До самого актора в мене претензій нема, тільки до творців серіалу.
Кажуть, що жарти й анекдоти відображають наш світ. Поганий світ — погані жарти. Тоді як гарні, дотепні анекдоти й жарти, навіть іронія й сарказм творять гарний світ... Цю проблему потрібно вирішувати, незважаючи на те, що комусь це буде невигідно, і незважаючи на те, що ми живемо в демократичному суспільстві. Давайте з гумором пропагувати здоровий спосіб життя, реалізовувати інтелектуальний потенціал, формувати добру мораль — щоб молоде покоління росло із цими високими стандартами!
Олександрія
Кіровоградської області.
