Ця історія дуже зворушлива. Вона про те, як батько передав у спадщину свою любов...
Чисті й піднесені стосунки в цього подружжя збереглися до самої старості. Незважаючи на те, що свого часу глава родини займав високу посаду, він був романтиком і завжди підносив своїй дружині несподівані подарунки. 25 років тому на день народження Валентини, який вона відзначає на Водохреще (19 січня), він уперше замість квітів подарував їй... ананас. У ті складні 90-ті на тлі тотального дефіциту це було просто неймовірно. Зима, мороз, а в руках чоловіка — заморська екзотика. Валентина раділа, як дитина, а чоловік був від цього щасливий.
Той випадок і поклав початок сімейній традиції: щороку 19 січня чоловік дарував дружині ананас. Як він діставав цей дефіцитний фрукт — не розповідав. У Луганську тоді не тільки ананаси, хороший сир купити було неможливо. Але головне — бажання. До пошуків ананаса в той час підключав друзів і знайомих, що живуть у столиці, траплялося, що екзотику привозили навіть із-за кордону, але протягом 25 років традиція жодного разу не була порушена. До слова, ананас, можна сказати, поклав початок їхнього сімейного життя. Коли хлопець ішов знайомитися з батьками нареченої, він купив цілий кілограм дефіцитних цукерок «Ананасні».
Початок воєнних дій на Донбасі підірвав здоров’я глави родини. Його серце не витримало руйнівної канонади «Градів». Усвідомлення того, що мирному життю настав кінець і війна може забрати коханих і рідних, позбавило останніх сил. Восени 2014 року Валентина Іванівна поховала чоловіка й залишилася сама. Син із перших же днів окупації Луганська пішов добровольцем у батальйон «Айдар», і вона молила Бога, щоб він зберіг Олегу життя. Мати не бачила сина два роки й дуже сумувала.
Цьогоріч Валентина Іванівна відзначала своє 70-ліття. Це був другий день народження без чоловіка. Якби він був живий, то вранці, як завжди, поцілував би її й подарував ананас... Тепер дива чекати було ні від кого. Але воно сталося.
Гості були несподіваними. Назвалися волонтерами, привітали з днем народження і вручили... ананас. Його передав син Олег, не бажаючи порушувати сімейну традицію. Зі своїм несподіваним проханням він звернувся до волонтерів громадської організації «Цивільний корпус». Купити ананас в окупованому Луганську виявилося справою непростою. І волонтерам довелося докласти чимало зусиль, щоб дістати цю екзотику й вручити іменинниці в день її ювілею.
Валентина Іванівна не могла стримати почуттів. Її хлопчик не озлобився там, на війні, не розгубив свої синівські почуття й зробив усе, щоб порадувати матір і нагадати їй ті моменти, коли вона була щаслива... Адже зараз жінці дуже непросто. Валентина Іванівна живе в напівпорожньому багатоквартирному будинку, мешканці якого виїхали з окупованого Луганська. Пенсії не вистачає, допомоги чекати ні від кого... І цей подарунок став символом не тільки любові, а й надії, що жах війни колись закінчиться.
Луганська область.
