Чи багато старі речі займають у вашому помешканні корисної площі? Застаріла техніка, стоси журналів і газет із незапам’ятних часів, майже новий одяг, який давним-давно вийшов з моди і в який уже не влізти, пательня з відламаною ручкою, тупі ножиці, рулони шпалер від минулого ремонту, перегоріла новорічна гірлянда, чашки з відбитими вушками — це тільки те, що впадає у вічі при загальному огляді. А якщо до справи підійти серйозно, то можна витягти з поличок, шкатулочок, коробочок і забитих антресолей стільки «добра», що виносити його довелось би цілим гуртом. Позбавляйтеся старих речей! Так ви зробите житло і просторішим, і привабливішим.
Патологічне накопичування
На наше ставлення до старих і непотрібних речей впливають і темперамент, і виховання, і світогляд, і досвід. Але в окремих випадках воно є наслідком психічного захворювання — патологічного накопичування (силогоманії). Це вид нав’язливої поведінки, яка виявляється в накопиченні непотрібних речей до такої кількості, що вони навіть заважають вільно пересуватися в приміщенні. Силогоманія потребує лікування у спеціалістів.
Людей, схильних до накопичування, в народі називають «Плюшкіни» (таке прізвище мав герой гоголівського роману «Мертві душі»). Є декілька ознак, які виявляють, наскільки ви схильні до «плюшкоманії»:
* Вам складно розпрощатися зі старими речами, хоча ними давно не користуєтеся.
* Занадто бережливо ставитесь до різних дрібничок.
* Проходячи повз контейнер зі сміттям, ви з цікавістю вдивляєтесь у велику купу мотлоху, яку викинули сусіди.
* Вам здається, що більшість предметів унікальні і мають певну цінність.
* У вас труднощі з прибиранням.
Залізні аргументи
Мотивація до накопичення непотрібних речей може бути досить банальна і виражається різними думками: від «Колись знадобиться» — до «Обов’язково викину, але потім».
Лінь, неорганізованість та надмірна зайнятість на роботі теж можуть стати причиною накопичування. Декому просто ніколи займатися прибиранням — і гори мотлоху множаться...
«А цю вазочку я виграла у шкільній вікторині на 8 Березня». Немає нічого поганого в приємних спогадах. Але іноді це доходить до крайнощів. Одне діло — коробочка з декількома листами від коханих, зовсім інше — купа непотребу, подарованого людьми, з якими уже давно нічого не пов’язує.
«Я не накопичую, а колекціоную» — ще один типовий аргумент «Плюшкіних» для виправдання своєї схильності. Колекціонери чітко систематизують і складають у спеціальне місце предмети свого інтересу. Як правило, вони в чомусь унікальні, цінні й належать до конкретного виду (марки, монети, картини тощо).
Холерик, наприклад, може зберігати фотографії і різноманітні дрібнички на згадку про яскраві епізоди свого життя. Та тільки-но ці згадки втратять для нього емоційну цінність, предмети стануть непотрібними.
Сангвініки схожі в цьому на холериків: зберігають тільки ті предмети, які цінують.
Меланхоліки та флегматики ставляться до предметів минулого з великою любов’ю. Вони знайдуть багато причин, щоб нічого не викидати. Адже всі ці речі допомагають їм повністю поринути у світ спогадів. Тому ці два типи найбільше схильні до накопичування.
Як перемогти в собі «Плюшкіна»?
Є низка достатньо серйозних причин, які мають переконати нас позбавлятися від непотребу:
* Мотлох займає простір, якого так не вистачає.
* На непотрібних речах накопичується багато пилу.
* Зберігаючи старі предмети, ми позбавляємо себе можливості придбати нові.
* Накопичені завали не дають змоги зробити швидке і повноцінне прибирання.
* Навіть невелика захаращеність викликає відчуття сорому перед гостями, а це породжує спробу обмежувати соціальні контакти.
Боротися з «плюшкоманією» потрібно з розумом, потрошку змінюючи власну філософію і звички.
Намагайтеся одразу викидати зламане й зіпсоване. Без винятків!
Поставте собі за мету повністю позбавитись від усього мотлоху в будинку. Виберіть для цього спеціальний день, а краще тиждень, коли ніхто вас не відволікатиме. Для початку уявіть, скільки вільного місця у вас з’явиться! Як стане чисто, красиво!.. І за роботу. Почніть із того, що необхідно викинути в першу чергу, потім переходьте до сортування. Витрушуйте всі речі з шаф, антресолей та підсобної кімнати. Переміряйте одяг і взуття. Все, що вам личить, подобається і життєво необхідне, — складайте в шафу. Те, що ви вже не готові одягнути, що пошкоджене чи не відповідає розміру, — в окремі пакети для сміття. Вам воно вже не знадобиться. Якщо річ якісна й дорога, віддайте її кому-небудь, наприклад, малозабезпеченим сім’ям чи в інтернат.
Життя засвідчує, що люди, не схильні тремтіти над старими речами, ніколи не бідніють від того. У європейців є правило: якщо річ пролежала без необхідності два роки — сміливо з нею прощайтеся.
А головне – намагайтеся контролювати покупки: не поспішайте до каси, обдумуйте, відкладіть на день-два. У магазині поставте собі кілька простих запитань: чи можу я обійтися без цієї речі? Чи є у мене вже схоже? Як часто цим користуватимуся? Де зберігатиму? І тільки тоді приймайте рішення.
Ірина ОЛЕКСА,
соціально-психологічний центр.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
Славутич Київської області.
