Від початку заснування Організації Об’єднаних Націй (ООН) у 1945 році використання солдатів із метою забезпечення миру не було передбачено в статуті організації. Але вже згодом, 1948 року, перша місія ООН почала діяти на Близькому Сході. Відтоді «блакитні шоломи» почали надавати гуманітарну допомогу, спостерігати за виконанням перемир’я та контролювати буферні зони між сторонами конфліктів.


Із моменту заснування ООН проведено 71 миротворчу операцію під егідою організації, а нині активними є 16 місій. Географія миротворчості під егідою ООН переважно охоплює Африканський континент та Близький Схід. Втім, «блакитні шоломи» також досі залишаються у Косово, на Гаїті та у зоні кашмірського конфлікту між Індією та Пакистаном. Загалом, за даними ООН, у цих місіях беруть участь понад 95 тисяч військових та поліцейських, більшість із яких — представники Південної Азії.


ООН сплачує майже тисячу доларів за участь у місії. На сайті ООН зазначається, що цього року на різні миротворчі операції у світі загалом передбачалося майже 7,9 мільярда доларів. Планували навіть збільшити фінансування. Втім, уже влітку цього року стало відомо про скорочення бюджету майже на 600 тисяч доларів. Причиною став намір американського президента Дональда Трампа зменшити витрати на ООН, які, на його думку, «вийшли з-під контролю». І США має на це право, бо фінансує майже третину миротворчих місій.

 

Командир екіпажу вертольота Мі-8 Петро Пліс спілкується з представником аеропорту Грінвілл. Миротворча операція в Ліберії.

Грудень 2008 року.

 

Церемонія відправки 5-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України для участі у миротворчій операції в Республіці Ірак.
Серпень 2003 року.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.
 

Бажання певної країни запросити до себе миротворчий контингент недостатньо. Рішення надіслати «блакитні шоломи» має ухвалити Рада Безпеки ООН, у складі якої — п’ять постійних членів, серед яких Росія та Китай, що мають право вето. Обговорення деталей та джерел фінансування місії при цьому розпочинається у Генеральній асамблеї лише після згоди Радбезу. Бюджет місії наповнюється за певною формулою за рахунок внесків країн-учасниць ООН. При цьому рішення надіслати своїх солдатів до зони конфлікту кожна із держав ухвалює окремо. Теоретично можна узгодити відправлення «блакитних шоломів» у Генасамблеї, але для цього потрібно, аби прохання надіслати контингент було попередньо заветовано Радою Безпеки. Втім, подібне траплялося лише двічі в історії миротворчих місій ООН.


Після початку воєнних дій на Донбасі Київ просив ООН допомогти владнати конфлікт. Із таким проханням український Президент Петро Порошенко звертався ще у березні 2015 року, однак розмови про вірогідність відрядження «блакитних шоломів» на схід України поновилися після того, як нещодавно російський президент Володимир Путін заявив про підтримку ідеї миротворчого контингенту на Донбасі, хоча раніше категорично виступав проти.


Щоправда, мандат і повноваження місії в Києві та Москві бачать по-різному. Україна наполягає на введенні миротворців ООН на всю територію зони конфлікту, зокрема й на неконтрольовану ділянку кордону із Російською Федерацією. Натомість план Путіна передбачає розміщення миротворців тільки на лінії зіткнення проросійських формувань і українських військ для охорони спостерігачів місії ОБСЄ. З таким мандатом миротворці не зможуть навіть контролювати ситуацію на лінії фронту.


Спостерігачі кажуть, що у обох пропозицій введення миротворчих місій ООН на Донбас майже немає шансів на реалізацію. Адже без згоди України на присутність «блакитних шоломів» за російським сценарієм, їх поява на сході нашої країни неможлива. Так само й Москва не погодиться на ухвалення Радою Безпеки ООН українського варіанта, і відповідна резолюція буде заблокована Росією. Це Кремль дав зрозуміти ще два роки тому, коли вперше Порошенко порушив питання про введення миротворчого контингенту на окуповану територію нашої країни. Отже, незважаючи на підтримання заяви наших міжнародних партнерів та ультиматуми російських «опонентів», миротворче вирішення питання ситуації на Донбасі залишається на вербальному рівні. Хоча не виключено, що буде створено певний прецедент у міжнародному праві...

Інформація взята із відкритих джерел.

* * *


Україна є однією з небагатьох країн, що бере найактивнішу участь у миротворчих операціях ООН. У кінці липня 1992 року 240-й окремий спеціальний бата-льйон у складі 400 військовослужбовців увійшов в охоплене тоді війною Сараєво. Це була перша миротворча операція, до якої долучилися українські «блакитні шоломи». За останні 25 років наші співвітчизники у складі міжнародних миротворчих місій пройшли колишню Югославію, Ліван, Сьєрра-Леоне, Кот-д’Івуар, Східний Тимор, Ліберію, Конго. В останніх двох країнах українські вертолітники служать досі. Зокрема, у Ліберії базується наш 56-й окремий вертолітний загін, у якому служать майже 300 чоловік, змінюючи один одного щопівроку. Крім участі в миротворчих операціях ООН, українці допомагали встановлювати мир і під прапорами інших міжнародних організацій у Косово, Іраку, Афганістані. За роки служби 54 українські миротворці загинули. Нині 448 наших військовослужбовців виконують цю важливу місію у дев’яти міжнародних операціях із підтримання миру та безпеки у світі. Загалом за останні 25 років серед «блакитних шоломів» було 42 тисячі українців. Усі ці факти дали підстави Президенту України Петру Порошенку під час останнього виступу на Раді Безпеки ООН заявити: «Я пишаюся тим, що Україна вже протягом багатьох років є надійним партнером Організації у миротворчій діяльності».