У мене — сучасний телевізор з гарним звуком і якісним зображенням. На слух я не скаржуся. Утім надто часто звучання з апарата мене не задовольняє: сильний музичний супровід заважає чути мову.
Адже ми в першу чергу повинні розбірливо чути слова, а це часом важко через музику, що звучить, коли потрібно й непотрібно, — голосно, постійно.
Багато фільмів і телепередач спочатку були створені іноземними мовами: за кадром звучить голос автора, потім — голос перекладача, плюс музичний супровід. І в результаті виходить шум.
Ще мене обурює, що досить часто й за кадром, і з картинки звучать «гундосні» голоси. Це не образа. Є люди, які говорять грудним голосом, а є — горлом. У них дикція і звуки — чіткі, зрозумілі, з розстановкою. А деякі говорять через ніс.
Звучання виходить приглушене — ані дикції, ані чіткості. І все це доповнює музичний гуркіт...
Таке враження, що працівники телебачення не намагаються працювати зі звуком і навіть не замислюються над тим, як мову з екрана сприймуть слухачі.
Адже вони цього спеціально навчалися. Тільки, схоже, забули...
Можливо, хтось із них прочитає мого листа і намагатиметься поліпшити звуковий супровід.
Адже фахівці мають знати, як треба подавати інформацію глядачам, як привернути увагу до передач і донести кожне слово до слухачів.
Торез
Донецької області.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
