Чимало фактів з біографії лягли в основу її пісень — «Мій легіонер», «Моє серце обрало його», «Я ні про що не шкодую» та інші.
Загалом Піаф мала понад 200 музичних номерів. Справжнє її ім’я та прізвище Едіт Джованна Гасьйон. А Піаф — сценічний псевдонім — «горобчик» французькою. Так її назвали за малий зріст — 147 сантиметрів.
Коли 1949-го в авіакатастрофі загинув її коханий — боксер Марсель Сердан, Едіт впала в депресію, почала пити, захопилася спіритизмом. Двічі поспіль потрапляла в аварії — зламала кілька ребер, мала знівечені губу й обличчя. Аби полегшити страждання від болю, лікарі кололи їй морфій. Едіт звикла до наркотику. Однак для неї наркотиком набагато сильнішим, аніж морфій, була сцена. Вона виходила на підмостки навіть зі зламаними ребрами. Її одержимість піснею була просто фантастичною!
Звичайна колонка важила більше за Піаф, та її голос чув увесь Париж, коли вона співала з висоти Ейфелевої вежі. Після цього виступу на урочистому обіді Едіт чекали Ейзенхауер, Черчилль, шах Ірану з дружиною, король Марокко, Софі Лорен, Одрі Хепберн та ще сотні знаменитостей.
Так, попри біль у всьому тілі після семи операцій, схудла, змучена, майже облисіла, Едіт боролася за життя, за можливість співати. За рік до смерті цей маленький, але сильний «горобчик» раптом зустріла молодого чоловіка, який допомагав їй вижити своєю увагою і турботою. А згодом запропонував побратися. Їм судилося прожити разом лише рік. Провести Едіт в останню путь прийшли понад 40 тисяч осіб.
Усе, що залишила маленька Піаф нам, — це її пісні. Та більшого й не треба. Мужньо пройшовши чорно-білими клавішами життя, Едіт заповідала нам клавіші білі. Клавіші Життя і Кохання.
