Україна захищається: на фронті сотні тисяч її громадян та іноземних добровольців. У кожного — власний мотив залишити мирну професію та піти на фронт, і лише ворог у всіх один — російські варвари, які нищать наші міста і села.
Нацгвардієць із позивним «Небо» спочатку потрапив у піхоту, тепер він командир гармати: днями та ночами стоїть за артилерійською бусоллю. Від нього залежать її орієнтування, вимірювання відстані, фіксація цілей, розвідка.
Ще нещодавно він був фотографом і знімав балерин у Харківському національному академічному театрі опери та балету. Його дружина — теж представниця творчої професії. Та життя їхньої родини кардинально змінилося 24 лютого. Війна принесла хаос, паніку і страх за найдорожче.
«Перші дні ми вирішили залишатися вдома. На четвертий по Харкову активно почала працювати авіація. І коли уламки після авіаудару потрапили у будинок, ми прийняли рішення вивозити дитину (їй лише 2,5 рочка). Дуже складно було дістатися до залізничного вокзалу з ХТЗ, таксі не працювало, всюди паніка. Добу провели на вокзалі, поки виїхали до Тернополя. Там ще два дні жили на станції, поки не знайшли волонтерів, які нас поселили. Тоді я повернувся до Харкова і просто з вокзалу пішов до військкомату. Наступного дня вже був у армії.
Раніше до війська жодного стосунку не мав. Але тепер у мене є стимул: мою дитину образили, як і сотні інших наших дітей. Я цього не терпітиму!» — розповідає «Небо».
Гвардієць зауважує: війна не вбиває творчих інстинктів, він, як і раніше, мислить красивими кадрами. Впевнений, що їх можна було б зробити безліч, та сьогодні «Небо» повністю відданий новій, тепер уже військовій, професії — робить свій внесок у Перемогу України.
Інформація і фото прес-служби Східного теруправління Нацгвардії України.
