Вони відіграють роль законодавчої влади федерального уряду Конфедерації із середини ХIХ століття. Лише 50 років тому швейцарські жінки отримали право голосу та участі у виборах до Нацради. А вже сьогодні вони правлять політикою в Альпах не менш успішно і енергійно, ніж їхні колеги-чоловіки.
26 квітня цього року було офіційно оголошено про намір швейцарської парламентської делегації відвідати Київ у відповідь на отримане запрошення. А вже зранку 27 квітня Ірен Келін та її колеги зустрілися з Головою Верховної Ради України Русланом Стефанчуком під куполом на Грушевського (на знімку вгорі).
Через кілька годин в Ірпіні вони стали свідками військових злочинів російських солдатів. Заяви спікерки за підсумками візиту стали одним із перших публічних кроків міжнародної солідарності з Україною. Невдовзі приклад Келін почали наслідувати високопосадовці інших країн.
Перше розгорнуте інтерв’ю для українських медіа через півроку після весняного відрядження на війну Ірен Келін дала «Голосу України».
— Візит справив на вас сильне враження. Зокрема, тим, що, оговтавшись від шоку, українці одразу замислилися, як відновлювати країну. Ймовірно, така швидкість реакції дещо незвична для швейцарців порівняно із традиційно тихою ходою альпійського життя. Якими ще спогадами залишилася у вашій пам’яті тодішня поїздка?
— З одного боку, я справді досі не можу відійти від шоку, пригадуючи картини руйнувань. Я відвідала саме ті місця, де за кілька тижнів до того сталися звірства. Ми всі побачили, що українці несуть неймовірні жертви і втрати. Ваша стійкість, ваша надія на Перемогу та ваше почуття обов’язку є безпрецедентними.
Тож Швейцарія пішла на екстраординарний крок — уперше задіяла так званий статус S для захисту біженців з України. Він надає біженцям право на проживання без проходження офіційної процедури надання притулку. Це гарантує, що люди, які втікають від війни в Україні, отримають необхідний захист швидко з мінімальними бюрократичними перепонами та надійною правовою базою.
На сьогодні його вже отримали 68 тисяч українських громадян. Вони можуть привозити з собою членів сімей та мають право на проживання, підтримку та медичне обслуговування як тимчасово переміщені особи. Та чи не найголовніше — вони отримали дозвіл на роботу в Швейцарії, на відміну від інших біженців.
І нещодавно Федеральний уряд в Берні продовжив дію статусу S із заходами підтримки українських біженців до березня 2024 року, якщо до того часу ситуація в Україні принципово не зміниться.
Стосовно спогадів від поїздки до Києва пригадую ще одне. Мене вразила українська державна служба. Попри все, вона безперервно чітко працювала від самого початку, зокрема й парламент теж.
— На вашу думку, якою могла б бути сьогодні оптимальна роль Верховної Ради України?
— Парламент є серцем будь-якої демократії. Ми, парламентарії, представляємо народ у всій різноманітності. Ми контролюємо уряд і судову систему. І розуміємо, що кризи часто вимагають сильної централізації в процесі прийняття рішень. Тим більш важливими, як на мене, стає система стримувань і противаг.
Забігаючи наперед, скажу, що ваш парламент відіграє фундаментальну роль у процесі відбудови. Ми обговорювали це з українськими і європейськими парламентаріями в липні під час Міжнародної конференції з відновлення України в містечку Лугано (Швейцарія).
Разом із Головою Верховної Ради України Русланом Стефанчуком ми ухвалили декларацію про парламентські пріоритети за нинішніх умов. Вони варіюються від законодавчої роботи, парламентського контролю за бюджетом до посилення інституційної спроможності українського законодавчого органу.
— Тоді ви ще запропонували Україні допомогу в питаннях демократизації і децентралізації. Чи йшлося про те, яким чином швейцарський досвід із представництва регіональних інтересів може стати у пригоді для України? Чи не варто згадати про перспективи Верховної Ради з реорганізацією у двопалатний парламент, про що лунали пропозиції в минулі часи?
— Нагадаю, що Швейцарія — це країна народного волевиявлення, створена та сформована кількома етнічними групами з різними мовами і культурами. 26 заснованих кантонів користуються достатньою автономією в процесі прийняття рішень.
Рада кантонів, так звана «верхня» палата Федеральних зборів, представляє місцеві інтереси на загальнонаціональному рівні. Незалежно від чисельності населення. Скажімо, кантон Цюріх (кількість мешканців якого вже перевищила один мільйон) обирає і делегує до РК двох представників. Стільки ж, як і кантон Урі, з населенням майже 35 тисяч.
Обидві палати Федеральних зборів Швейцарії — Національна рада і Рада кантонів — мають однакові повноваження. Будь-який законопроект має бути схвалений обома палатами.
Швейцарія розробила для себе і використовує цю особливу державну модель. Нашому народу дуже добре підійшла така варіативність. Чи можна було її застосувати в Україні, українці мають обговорити і вирішити самі.
— Якими ви бачите перспективи вирішення російсько-українського конфлікту? Зокрема, з точки зору спроб анексії чотирьох областей України. Чому компроміс не може бути єдиним шляхом до перемир’я? На вашу думку, у чому саме головні проблеми?
— Перелік держав, що засуджують анексію цих чотирьох регіонів, а також проведені там восени «референдуми» як порушення міжнародного права, є переважаючим (згідно із сайтом ООН, резолюцію Генасамблеї щодо засудження підтримали 143 із 193 країн-членів, 35 — утрималися, 5 проголосували проти). Тобто анексовані регіони однозначно належать до міжнародно визнаної території України, так само як і Крим.
Як я вже говорила на «Міжнародній Кримській платформі» в жовтні цього року в Загребі — під час запровадження дипломатичної ініціативи України, а в перспективі й постійного міжнародного консультативно-координаційного механізму для повернення проблеми Криму до міжнародного порядку денного, — підтримка Швейцарією українського Криму залишається непохитною.
Луганськ, Донецьк, Запоріжжя, Херсон і Крим — усе це територія України. За словами Президента України Володимира Зеленського, це має бути основою для будь-яких переговорів про припинення війни. Агресор не отримає жодного клаптика української землі.
— Яким чином може вплинути нейтралітет Швейцарії на обсяги та характер допомоги Україні? Чи справді постановка питання є саме такою: якби ви почали постачати зброю в Україну, то мали б також постачати її до росії?
— Нейтралітет є принципом зовнішньої політики Швейцарії, що в політичному плані не означає пасивності чи рівновіддаленості між агресором і жертвою. Тому ми ввели санкції проти росії як держави-агресора. Ми не можемо бути безсторонніми, тому однозначно стали на бік України, що захищає також європейське суспільство.
Водночас Швейцарія є державою-депозитарієм підсумкових документів Женевської конвенції — чотирьох міжнародних договорів та трьох додаткових протоколів, що встановлюють міжнародно-правові стандарти гуманної поведінки під час війни. Усе це — основи міжнародного гуманітарного права. Відповідно, тому ми несемо гуманітарну відповідальність.
Однак у військовій сфері суворий закон про нейтралітет зв’язує нас. Він забороняє нам надсилати війська, озброєння чи боєприпаси до зони бойових дій.
Внутрішньополітичні дебати, що наразі розгорнулися про межі нейтралітету Швейцарії, є частиною нашої міцної прямої демократії. Але допоки такий референдум не відбувся, все залишається незмінним. Я переконана, що сьогоднішні суспільні дебати не підірвуть підтримку України з боку Швейцарії.
— У цьому зв’язку чимало сподівань в Україні залишається на передачу їй можливої конфіскації заморожених російських активів. Чи не завдасть такий крок удару по банківській системі загалом, з огляду на особливий розвиток банківського сектору в Швейцарії?
— 4 березня 2022 року Швейцарія прийняла та запровадила європейські санкції проти росії, включаючи заморожування активів клієнтів, що потрапили під санкції, у швейцарських банках. Але чіткої правової бази для конфіскації досі ще не існує, її доцільність необхідно ще оцінити.
— Яку допомогу і як довго може надавати Швейцарія на підтримку зруйнованої української економіки?
— Ми беремо участь у проектах співпраці з Україною вже 15 років і профінансували декілька проектів сталого розвитку. Швейцарська та українська влада співпрацюють у рамках структурної реформи децентралізації, а також у проектах співпраці у сфері охорони здоров’я, сталого енергопостачання та громадського транспорту.
Хоч і з корективами, але це партнерство продовжується досі попри військову агресію росії. Наявні проекти адаптовано до нових обставин, при тому що уряд Швейцарії збільшив фінансову допомогу. Чимало швейцарських компаній ще працюють в Україні, надають робочі місця, інвестиції та сплачують податки. Їх діяльність є вагомим внеском в економіку України.
Пріоритет для Швейцарії цієї зими — це гуманітарна допомога Україні в щойно звільнених районах і підтримка її енергетичного сектору.
— Майбутня зима стане справжнім викликом не лише для України. Війна негативно вплине на добробут людей в Європі. Із прогнозованими протестами та вимогами зупинити війну за будь-яку ціну. З якими словами могли б євродепутати звертатися до своїх виборців, аби зберегти підтримку українців, як це було й раніше?
— Війна проти України справді заторкнула всю Європу. І не лише своїми безпосередніми наслідками щодо загрозливого дефіциту електроенергії і, отже, зростання вартості життя.
Ця війна також — загроза людським цінностям. Упродовж кількох останніх десятиліть Європа напружено працювала над збереженням миру, безпеки, демократії та прав людини. Через це захист свобод України означає гарантії свободи Європи, і ми всі маємо зіграти свою роль.
Головна думка звернення депутатів до виборців має бути чіткою: Швейцарія підтримує Україну! Наша солідарність та сприяння залишаються такими ж сильними, як у перші дні цієї нелюдської війни.
Василь ЗОРЯ, журналіст-міжнародник (спеціально для «Голосу України» з Берна).
