Це віра в Перемогу над ворогом. Як засвідчили останні результати соціологічного дослідження, проведеного Фондом «Демократичні інціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова, 88% опитаних українців переконані в Перемозі України, причому 63% з них вірять однозначно. Сумніваються лише 5% опитаних. І така думка домінує в усіх вікових групах та в усіх макрорегіонах країни. Щоправда, порівняно з груднем минулого року дещо змінилося співвідношення між тими, хто в Перемогу вірить безумовно (було 78%, стало — 63%), і тими, хто швидше вірить (було 15% у грудні 2022-го, стало — 25%).

Більше половини українців (58%) вірять, що Україна переможе в цій війні в короткостроковій перспективі: 6% — у найближчі кілька місяців, 21% — до літа 2024-го, ще 31% — через 1—2 роки. До перемоги в середньостроковій перспективі (3—5 років) схиляються 15% респондентів. При цьому прихильники найбільш песимістичного сценарію, які не вірять, що вона настане за їхнього життя, — в абсолютній меншості (2,5%).

Якщо говорити про можливі здобутки у війні, яким українці готові надати перевагу, то простежується чіткий зв’язок досягнень у війні з порятунком власних громадян, запитом на справедливість і покаранням росії. Так, серед різних досягнень, можливих у результаті війни, найбільше респондентів орієнтуються на звільнення всіх полонених і повернення депортованих українців (69%). Друге місце посідають три результати, які однаково важливі для громадян: вступ України до НАТО для гарантованого захисту від нової війни (42%), покарання всіх російських військових злочинців (42%) і відшкодування усіх збитків, завданих економіці та громадянам (41,5%).

Кожен четвертий українець (26%) вважав би розпад росії як держави досягненням у результаті війни. При цьому існують значні регіональні відмінності в оцінці цього варіанта: від 40% на заході до 10% на півдні, в центрі та на сході — 23% і 24%.

Підбиваючи підсумки року, що минає, дослідники запитали в українців, що саме найбільше надихало та мотивувало їх пережити цей складний період? 43% опитаних відповіли, що знаходили мотивацію рухатися вперед у сім’ї та рідних людях. І наразі така відповідь більш популярна, ніж наприкінці 2022-го (було 30%). Водночас, як і торік, найпоширенішим джерелом натхнення та мотивації залишаються захисники та захисниці в Силах оборони України (16%). Тож на другому році повномасштабного вторгнення джерела підтримки і мотивації для суспільства залишаються сталими.

Про незламність нашого народу свідчить той факт, що попри жахіття війни наші громадяни дивляться з надією і на своє майбутнє (55%), і на майбутнє України (61%).

Розмірковуючи про майбутнє, українці, окрім надії, найчастіше відчувають тривогу (40%) та оптимізм (28%). І хоча надія продовжує бути найбільш поширеною емоцією, як і в 2022-му, кількість тих, хто відчуває тривогу, дещо зросла, а оптимістів стало трохи менше.

Війна впливає на повсякденне життя абсолютної більшості населення (95%), 61% називає цей вплив визначальним. Такі оцінки характерні для всіх макрорегіонів України, але найбільше — для сходу. Війна визначає життя людей незалежно від їхнього віку. Лише серед молоді (18—29 років) фіксується менша, ніж в інших вікових групах, частка тих, на чиє життя війна справляє дуже сильний вплив. Але й серед них цей показник становить більшість респондентів (54%). Із впливом війни пов’язані й відчуття, що в році, який минає, життя українців погіршилося: 35% зазначають, що воно стало трохи гіршим, а ще 40% відчувають істотне погіршення.

Та попри загальне погіршення життя українці продовжують особисто надавати фінансову й іншу матеріальну допомогу Збройним Силам України і внутрішньо переміщеним особам. Так, 63% зазначають, що за останні 12 місяців особисто перераховували гроші волонтерам та благодійним організаціям, які допомагають ЗСУ. При цьому 46% перераховували кошти на спеціальний банківський рахунок НБУ для Збройних Сил України. Кожен другий респондент (51%) допомагав внутрішньо переміщеним особам грошима, одягом, продуктами харчування чи іншими речами. 26% допомагали виготовляти засоби для ЗСУ (наприклад, плетення сіток, ремонт техніки/обладнання, 3D-друк запчастин для дронів. 23% брали участь у різних доброчинних акціях на підтримку ЗСУ та по-
страждалих від війни. А 13% зазначають, що за останні 12 місяців безпосередньо займалися волонтерською роботою в лікуванні та забезпеченні воїнів ЗСУ.

І нарешті дослідники вирішили запитати: чи змінилося ставлення українців до країн-сусідів (крім росії)? І з’ясували, що лідером за рівнем позитивного ставлення до сусідніх країн залишається Польща — 66%. Про негативне ставлення заявили лише 8%, 22% громадян виказують нейтральне ставлення. 51% опитаних при цьому вважає, що й населення Польщі позитивно ставиться до України, тоді як на думку 13% респондентів поляки негативно налаштовані до нашої країни.

Лідером антирейтингу серед сусідів є білорусь. Так, 78% українців наразі негативно ставляться до білорусі, причому більшість із них (58%) — одно-
значно негативно. Нейтральне ставлення демонструють 12%, а от позитивно — менше 5%. Водночас переважна більшість українців вважає, що і населення білорусі ставиться до України негативно (61%, з яких 41% — однозначно негативно). В позитивне ставлення жителів білорусі до України вірять лише 7%.

Позитивне ставлення у структурі громадської думки переважає як до Молдови (49,5% проти 8% негативного), так і до Румунії (47% проти 9%, відповідно).

А нейтрально до обох країн ставляться по 38% українців.

Думка стосовно Словаччини порівну розділилася між тими, в кого нейтральне ставлення до цієї країни, і тими, хто має позитивне сприйняття (по 38,5%).

Угорщина є єдиною сусідньою країною — членом ЄС, щодо якої наразі переважає негативне ставлення відносної більшості громадян (46%). Нейтральне ставлення — 27%, позитивне — 21%. При цьому уявлення українців про те, як угорське населення ставиться до України, теж переважно негативне: так вважають 37% населення. На думку 17%, угорці ставляться до України позитивно, а 29% — нейтрально.