Всеукраїнський референдум, що відбувся того дня, був не просто формальною процедурою підтвердження Акта проголошення незалежності від 24 серпня. Це було всенародне волевиявлення, яке юридично та політично закріпило той історичний крок, зробивши його легітимним у міжнародній площині та беззаперечним у внутрішньополітичному вимірі.

Питання, винесене на референдум, було лаконічним і водночас доленосним: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». На нього ствердно відповіли понад 90% громадян, які взяли участь у голосуванні. Це був рідкісний у світовій практиці рівень національної єдності, особливо в період, коли колишній срср ще існував юридично, а політична карта Східної Європи переживала кардинальні зміни.

Унікальність цього референдуму полягала ще й у тому, що воля народу виразно проявилася в усіх, без винятку, регіонах країни. Навіть ті області, які пізніше стануть об’єктами російської інформаційної та військової агресії, у 1991 році висловилися за незалежність. Це засвідчило, що українська державність не є продуктом еліт чи результатом випадкових обставин. Її прагнення було глибоко вкорінене в суспільстві, у свідомості простих людей, які бажали свободи, демократії та права самим визначати своє майбутнє.

Саме результати референдуму стали вирішальним аргументом для світової спільноти. Після 1 грудня держави одна за одною почали визнавати незалежність України. Вже в перші тижні грудня про це заявили Канада та Польща, а згодом США, країни ЄС і десятки інших держав. Таким чином, референдум став ключем до міжнародної правосуб’єктності України — її входження в систему світових відносин як повноцінного і рівноправного учасника.

Водночас референдум мав і внутрішнє, стратегічне значення для подальших процесів державотворення. Він надав новій владі легітимність та суспільну підтримку для формування власних інститутів, ухвалення законів, створення армії, дипломатичної служби, фінансової системи. Без такої фундаментальної підтримки реформи могли би бути сприйняті як штучні або нав’язані згори. Але після 1 грудня стало очевидно: уряд діє за прямою волею народу.

Нині, коли Україна знову захищає свою незалежність у війні проти російської агресії, значення референдуму 1991 року набуває нового звучання. Це нагадування, що наша державність — не випадковість і не тимчасовість, а свідомий і чітко підтверджений вибір мільйонів. Вибір, за який сьогодні борються і віддають життя українські захисники. Вибір, який і через десятиліття залишається непорушним фундаментом нашої національної ідентичності та свободи.

1 грудня — це не просто дата в календарі. Це день, коли українці сказали світові й собі: ми — народ, що має право на власну державу. І це право вони готові захищати завжди.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.