У суспільстві досить поширена думка, що страхові компанії України масово уникають виплат та шукають будь-які приводи, аби не виконувати свої зобов’язання перед клієнтами. Така позиція формує недовіру до страхування загалом і часто ґрунтується на поодиноких негативних випадках або неправильному розумінні умов договору. Насправді ж у більшості ситуацій відмова у виплаті має чітке юридичне обґрунтування та пов’язана з конкретними порушеннями або невиконанням умов страхування з боку страхувальника.

Роль договору страхування у прийнятті рішення про виплату

Основним документом, який регулює взаємовідносини між страховою компанією та клієнтом, є договір страхування. Саме в ньому визначено перелік ризиків, винятки з покриття, порядок дій при настанні страхового випадку та умови здійснення виплат. 

Нерідко причиною відмови стає те, що подія не підпадає під визначення страхового випадку або прямо віднесена до винятків. У таких ситуаціях компанія діє відповідно до договору та чинного законодавства, а не з власної ініціативи.

Виділимо найпоширеніші причини відмови у виплатах.

Порушення умов договору з боку страхувальника

Це може стосуватися несвоєчасної сплати страхових платежів (при добровільному страхуванні від нещасних випадків), подання неповної інформації під час укладання договору, а також невиконання обов’язків, передбачених при настанні страхового випадку. Так, якщо страхувальник не повідомив страхову компанію у встановлений строк або самовільно розпочав ремонт застрахованого майна до проведення огляду, це унеможливить об’єктивну оцінку збитків і стати підставою для відмови.

Надання неповної інформації

Ще однією суттєвою причиною відмови у виплаті є виявлення неправдивих даних, наданих клієнтом. Це може стосуватися як обставин настання страхового випадку, так і інформації, поданої при оформленні договору. Якщо страхова компанія ВУСО, наприклад, встановлює, що ризик було спотворено або приховано обставини, які впливають на розмір страхового тарифу чи саме рішення про страхування, вона має законне право відмовити у виплаті або зменшити її розмір.

Порушення порядку дій при настанні страхового випадку

Кожен договір страхування передбачає чіткий алгоритм дій страхувальника у разі настання форс-мажору. До нього зазвичай входить негайне повідомлення страховика, виклик відповідних служб, фіксація події та збереження пошкодженого майна у первісному стані. Порушення цього порядку може призвести до втрати доказової бази, що унеможливлює встановлення реальних причин та розміру збитків. 

Винятки зі страхового покриття

Багато відмов пов’язані з так званими винятками із покриття. До них можуть належати події, спричинені умисними діями страхувальника, керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння (у сфері автострахування), використання майна не за призначенням або порушення вимог безпеки. Ці обставини заздалегідь визначені в договорі та є стандартною практикою страхового ринку, а не проявом небажання компанії виконувати свої зобов’язання.

Як зменшити ризик відмови у страховій виплаті

  1. Правильний вибір страхового продукту та рівня покриття. Однією з прихованих причин відмов або зменшення виплат є невідповідність продукту реальним потребам страхувальника. Недостатній обсяг покриття або обмежений перелік ризиків призводять до ситуацій, коли подія формально не підлягає компенсації. Надійний фінансовий захист забезпечується тоді, коли страховка Княжа вибирається з урахуванням реальних потреб страхувальника.

  2. Коректна взаємодія під час врегулювання збитків. Поведінка страхувальника після подання заяви на виплату має безпосередній вплив на рішення страхової компанії. Надання відповідей у встановлені строки, готовність до додаткових перевірок, участь в оглядах і експертизах формують робочу модель співпраці. Конфліктна або пасивна позиція часто ускладнює процес і може затягувати ухвалення рішення.

  3. Розуміння ролі експертизи та оцінки збитків. У процесі врегулювання ключову роль відіграє страхова експертиза. Результати огляду, технічних висновків або незалежної оцінки є основою для визначення розміру компенсації або підстав для відмови. Усвідомлення того, що експертиза оцінює не лише наслідки події, а й причинно-наслідковий зв’язок, дозволяє страхувальнику коректно вибудувати свою позицію та аргументацію.

  4. Документальна послідовність і логіка поданої інформації. Важливим фактором є внутрішня узгодженість усіх поданих матеріалів. Суперечності між заявою, додатковими поясненнями, довідками та результатами експертиз можуть бути сприйняті як ознака недостовірності. 

  5. Формування довгострокових відносин зі страховиком. Страхові компанії оцінюють клієнта не ізольовано, а в контексті загальної поведінки та попереднього досвіду співпраці. Довгострокові, коректні відносини знижують ймовірність формального підходу під час врегулювання складних випадків.