Війна приходить у наші домівки вибитими вікнами, потрощеними дахами, понівеченими школами, лікарнями, дитячими садками, спустошеними вулицями, тривогою за рідних і дітей. Ворог хоче не лише руйнувати будівлі - він прагне посіяти зневіру, відірвати людину від її землі, позбавити її відчуття дому, опори й завтрашнього дня. Але саме в цій темряві ще виразніше видно силу українського народу - його витримку, незламність і здатність триматися разом, не даючи війні забрати найголовніше: життя на своїй землі.
Саме тому відбудова для нас - не справа далекого завтра і не тема «після війни». Вона є потребою нинішнього дня. Бо коли зруйнований дім, під загрозою опиняється не лише майно - під загрозою опиняється сама людська присутність в Україні. Коли ми допомагаємо відновити оселю, перекрити дах, вставити шибки, прибрати завали, ми не просто лагодимо будівлю - ми боронимо право людини лишатися вдома, лишатися в громаді, лишатися в Україні.
Дім у час війни - це не просто стіни й поріг. Це родинне тепло, пам’ять, людська гідність і тиха, але міцна певність, що ти стоїш на своїй землі. Там, де вдається зберегти дім, там лишається родина, не завмирає громада і не вичерпується життя. Тому відбудова сьогодні є частиною нашої національної стійкості й нашого спротиву.
У цій великій праці особливе місце належить волонтерському рухові «Добробат». Це спільнота людей доброї волі, праці й відповідальності, які приходять туди, де після обстрілів лишаються пил, уламки, розпач і тиша зруйнованих осель. Вони розчищають завали, вивозять будівельне сміття, закривають вибиті вікна, лагодять покрівлі, допомагають відновлювати школи, лікарні та інші важливі для громади будівлі. Їхня праця - це не лише ремонт. Це повернення надії й доказ того, що українці не покидають одне одного наодинці з бідою.
«Добробат» став одним із найсвітліших виявів української вдачі - небайдужої, стійкої, братерської. У ньому живе все те, що тримає нашу країну: взаємна підмога, готовність підставити плече, звичка не нарікати, а братися до діла. Сьогодні «Добробат» - це велика волонтерська сила, яка вже розчистила понад 20 тисяч тонн будівельного сміття, встановила 20 тисяч вікон, відремонтувала 10 тисяч дахів і відновила понад 100 об’єктів соціальної інфраструктури. Але за цими цифрами стоїть значно більше, ніж статистика. За ними стоять людські долі - родини, які змогли повернутися додому, діти, які знову можуть навчатися, літні люди, які не лишилися сам на сам із руїною, громади, які не спорожніли й не зникли з живої карти України.
Для мене велика честь бути амбасадором «Добробату». Бо це рух, у якому видно сутність українського народу. Українці - це сила. Але наша сила не лише в умінні тримати удар. Вона ще й у здатності підтримати, огорнути турботою, приїхати в понівечене місто чи село й разом узятися до відновлення. У цьому - дух братерства, жива тканина нашого суспільства і та внутрішня міць, яка не дає Україні впасти, хоч би як люто ворог намагався її виснажити.
Та водночас ми добре розуміємо: навіть найсильніший волонтерський порив потребує підтримки, якщо ми хочемо зберегти й посилити його розмах. Для термінового відновлення потрібні ресурси, техніка, будівельні матеріали, досвід, сталі міжнародні зв’язки, довіра й політичне сприяння. Саме з цього усвідомлення й постала Міжнародна парламентська коаліція на підтримку «Добробату» - як спосіб поєднати силу українського громадянського суспільства з можливостями наших міжнародних друзів.
Ми створили цю Коаліцію, аби європейська солідарність з Україною мала не лише емоційний чи символічний вимір, а й діяльне продовження. Роль європейських парламентарів у цій справі справді велика. Саме парламенти формують політичний лад підтримки України у своїх державах, впливають на рішення щодо гуманітарних програм, відновлювальних ініціатив, партнерств між громадами та міжнародної допомоги. Саме вони можуть ставати голосом української правди у своїх країнах - голосом людей, які живуть під обстрілами, але не хочуть покидати рідну землю; голосом волонтерів, які щодня повертають людям надію; голосом громад, які прагнуть не виживати, а жити.
Але сьогодні європейські парламентарі для нас - це більше, ніж союзники у слові. Це амбасадори людяності, відповідальності й далекоглядності. Коли вони стають поруч із Україною, вони стають поруч із тими цінностями, на яких тримається сама Європа: свободою, гідністю, правом людини жити у власному домі, правом народу не бути зігнаним зі своєї землі. Кожен європейський парламентар, який підтримує українську відбудову, насправді допомагає не лише Україні. Він допомагає зберегти саму Європу - її безпеку, її моральний лад, її вірність власним засадам.
Бо допомога Україні сьогодні - це не жест милосердя збоку і не жертва заради чужого. Це відповідальна дія заради спільного. Коли в Україні відбудовують житло, школи, лікарні й громади, Європа допомагає втримати простір свободи й гідності на власному континенті. Коли вона підтримує українців у праві лишатися вдома, вона водночас боронить і власний мир, і власну безпеку, і власне майбутнє. Україна сьогодні стоїть не лише за себе. Вона стоїть за те, щоб у Європі не перемогли руїна, страх і право сили.
Європейський парламентар сьогодні може бути для України не стороннім спостерігачем, а справжнім союзником. Він може допомагати налагоджувати зв’язки між українськими громадами та міжнародними партнерами, сприяти залученню матеріальної, технічної й організаційної підтримки, тримати тему української відбудови в політичному полі своєї країни. І за це ми відчуваємо щиру вдячність усім тим, хто вже став поруч із Україною не лише словом, а й ділом.
Особливо важливо для нас те, що до Коаліції вже долучилися перші парламентарі, які поділяють саме таке бачення. Серед них - представниці Польщі Йоланта Незгодзька та Аліція Лепковська-Голась, депутат із Литви Кароліс Неймантас, а також парламентарі з Латвії Давіс Мартіньш Даугавієтіс, Яніс Скрастіньш, Угіс Ротбергс, Яніс Патмалнієкс та Гатіс Лієпіньш. Їхня участь для нас - не формальність і не жест ввічливості. Це знак довіри, моральної близькості й доказ того, що європейська солідарність має живе, діяльне продовження.
Саме перші європейські парламентарі, які долучилися до Коаліції, надали їй справжньої ваги. Вони стали першими провідниками цієї ідеї у своїх парламентах, першими людьми, які взяли на себе відповідальність говорити про українську відбудову не як про віддалену тему, а як про спільну справу Європи. Їхня підтримка - це не лише моральний жест. Це політичне свідчення того, що Україна не сама, що її біль бачать, її працю шанують, а її майбутнє вважають невіддільним від майбутнього всієї Європи.
Для України це має особливий зміст. Коли європейський парламентар долучається до підтримки відбудови, він підтримує не цеглу й не покрівельний матеріал самі по собі. Він підтримує родину, яка зможе лишитися вдома, дитину, яка не мусить прощатися зі своєю школою, громаду, яка не спорожніє, і державу, яка бореться не лише за територію, а й за право своїх громадян жити у власному домі, під своїм небом, на своїй землі.
Міжнародна парламентська коаліція на підтримку «Добробату» не задумувалася як бюрократична надбудова чи символічний клуб. Ми свідомо творимо її як живу, гнучку мережу співпраці. Її сила - у практичності, у готовності відкривати двері до нових партнерств, допомагати у залученні матеріалів, техніки, експертної підтримки, довіри та міжнародної уваги. Саме така співпраця перетворює міжнародну підтримку на відремонтований дах, вставлене вікно, відновлену школу чи будинок культури.
Важливо й те, що така участь європейських парламентарів підсилює довіру до самої справи відбудови. Коли міжнародні партнери бачать реальну працю волонтерів і водночас участь парламентарів у підтримці цих зусиль, це додає впевненості в прозорості, сумлінності та дієвості допомоги. Саме довіра відкриває шлях до ширшого залучення державних інституцій, доброчинних фондів, місцевих громад, відповідального бізнесу та всіх тих, хто хоче допомогти Україні в добрий і надійний спосіб.
Для України відбудова сьогодні - це значно більше, ніж будівельний процес. Це спосіб утримати країну живою. Це спосіб зберегти людей в Україні. Це спосіб показати самим собі й світові, що навіть після ударів, руйнувань і болю ми не приречені на спустошення. Ми здатні відновлювати. Ми здатні підтримувати одне одного. Ми здатні ростити майбутнє навіть тоді, коли триває боротьба.
Саме в цьому я бачу сенс створення Міжнародної парламентської коаліції на підтримку «Добробату». Вона народилася з розуміння, що український народ має велику внутрішню силу, але ця сила стає ще могутнішою, коли поруч є ті, хто щиро відчуває свою дотичність і готовий діяти разом із нами. Україна сьогодні гуртує навколо себе не лише політичну підтримку, а й підтримку людську, моральну, ціннісну. І за це ми вдячні.
Ми хочемо, щоб Коаліція зростала, щоб до неї долучалися нові парламентарі з різних країн Європи та світу. Бо допомога у відбудові українських домівок, шкіл, лікарень і громад - це не лише допомога Україні. Це внесок у збереження людяності, у зміцнення європейської солідарності, у спільне майбутнє, де братерство сильніше за руйнування. Це допомога Україні - і водночас допомога самій Європі залишатися вірною собі.
І поки в нас є такі волонтери, як у «Добробаті», поки є друзі України в європейських парламентах, готові стати поруч, поки живі український дух, вдячна пам’ять, стійкість і воля - Україна стоятиме, відновлюватиметься й житиме.
