«Дітям потрібні не повчання, а приклади».
Жозеф Жубер
Усі батьки мріють про те, щоб їхні діти виросли гарними й чесними людьми. Але рано чи пізно ми стикаємося з дитячою брехнею і... впадаємо у відчай, губимося в здогадах щодо її причин.
Чому вони обманюють?
Дитяча неправда — сигнал про те, що у вихованні малюка щось пішло не так. Якщо в нього все в порядку, він не брехатиме. Тільки визначивши потребу, яка стоїть за неправдою, можна допомогти дитині стати відвертою з вами.Років до чотирьох у дітей просто немає необхідності обманювати: вони вчаться будувати внутрішній монолог, продумуючи, як і що сказати, і тому говорять усе підряд. В 3-4 роки маля просто фантазує і щиро вірить у свої вигадки, не розрізняючи моральних сторін правди і брехні. Неправда в особистих інтересах йому не потрібна.
З розвитком внутрішнього мовлення з’являється й уміння вибирати: що варто казати, а про що краще промовчати. Дитина аналізує, за що можуть похвалити, а за що насварять, і розуміє, що неправда — чудовий вихід з багатьох неприємних ситуацій. Із цього моменту діти можуть почати обманювати усвідомлено. Неправда для них стає засобом зробити життя комфортнішим.
Брехня-маніпуляція необхідна дитині для самоствердження. Нею вона прагне привернути увагу оточуючих, викликати захоплення своєю персоною чи співчуття. Наприклад, може вигадати, що її хтось скривдив.
Найчастіше діти обманюють через страх. Вони бояться покарання і приниження. Можуть прибрехати, щоб не розчарувати батьків або не бути знехтуваними і т. д. Якщо причиною неправди став страх, це означає, що між батьками й дитиною порушене взаєморозуміння й панує недовіра.
І, звичайно ж, бажання наслідувати дорослих. Батьки іноді брешуть при дитині, не надаючи цьому значення. Ще гірше, коли самі просять сина або дочку збрехати (наприклад, сказати, що їх немає вдома). Тут уже не дивуйтеся, якщо завтра збрешуть і вам: це ж нормально!
За брак батьківської любові знедолене чадо може «мститися» неправдою. Так, батьки розсердяться й покарають, але дитя однаково радітиме, що привернуло їхню увагу.
У підлітковому віці з’являються трохи інші потреби, а отже, і приводи для обману. Якщо в ранньому віці в дитини були секретики, то тепер у неї таємниці, які вона може довірити тільки обраним людям. Підліток відчуває потребу в автономії від своїх батьків, він може почати створювати свій особливий простір, де тільки він — хазяїн. У перехідному віці обман може бути й ознакою дорослішання, бажання вирватися з-під контролю. Тому, батьки, не засмучуйтеся! До слова, підлітки можуть використовувати неправду з благородною метою. На їхню думку, обдурити заради того, щоб урятувати або убезпечити своїх друзів — це шляхетний учинок.
Покарання дітей за обман — не вихід з цієї ситуації. У такий спосіб можна тільки все ускладнити і збільшити дистанцію між вами й дитиною.
План дій
Отже, якщо ви зрозуміли: дитина вам бреше, не варто квапитися з покаранням. З’ясуйте причини, які спонукують її до обману, і спробуйте допомогти.
Насамперед проаналізуйте свої дії: чи не занадто ви вимогливі? Може, дитя у постійному страху, що його принизять або покарають? Тоді неправда — звичайний захист, і вам необхідно переглянути методи виховання.
Немає нічого кращого, ніж спокійна й розважлива розмова без підвищення тону. Адже якщо на дитину кричати, то, найімовірніше, вона почне брехати ще більше — аби тільки уникнути вашого осуду і покарання. Не робіть також вигляд, що ви повірили в «казку», а спокійно поясніть: ти вигадуєш, і це помітно!
Не вимагайте від дитини винятково позитивних емоцій. Адже за допомогою негативу вона може звільнятися від стресу. Тому з розумінням ставтеся до її поганого настрою.
Якщо ваша дитина ще маленька, але вже обманює, спробуйте довірливо поговорити з нею. Попросіть розказати вам усю правду й пообіцяйте не карати. При цьому наголосіть, що ви їй довіряєте і любите її. Почувши сповідь, дотримуйтеся обіцянки — не сваріть. І тоді маля довірятиме вам, а необхідність прибрехати незабаром відпаде сама собою.
Дитині, яка бреше задля власної вигоди, необхідно пояснити, що у разі обману її буде покарано за обман, а не за скоєний вчинок.
Якщо ж вас обманює підліток, який намагається привернути увагу, постарайтеся приділяти більше часу йому, його мріям, інтересам. Частіше цікавтеся його успіхами, не забувайте хвалити й захоплюватися ним. У свою чергу розповідайте про те, як пройшов ваш день, залучайте дитину до обговорення домашніх проблем — щоб вона відчувала важливість своєї думки для вас.
Завжди дотримуйтеся слова. Якщо ви з якоїсь причини не можете виконати свою обіцянку, обов’язково поясніть, чому, і вибачтеся.
Заохочуйте дитину, коли вона каже правду, особливо в тих випадках, коли зробити це було нелегко.
Не встановлюйте одразу багато правил. Пам’ятайте: що більше правил, то більше шансів, що їх буде порушено, і значить, чаду частіше доведеться вдаватися до обману, щоб уникнути покарання.
Кажіть дитині, що ви її любите, навіть тоді, коли вона вас обдурила. Через це вона не стала поганою, але скоїла щось, чого ви не схвалюєте. Покажіть своїй дитині, як можна було зробити інакше. Залишайте їй шанс, щоб виправитися й повірити в себе.
Ольга Цибізова, психолог Соціально-психологічного центру Славутича.
Колаж Євгена ХИЛЯ.
