Три мальви на воротях

Подружжя подолян Петро та Жанна Брилі (на знімку) напевне керувалися саме такими принципами в житті і в результаті збудували той родинний рай, без якого годі уявити кохання, порозуміння і самореалізацію кожного з пари. Їхнє сімейне гніздечко справляє враження водночас і непорушної фортеці, й затишного палацу. А самі вони дивують творчою фантазією і життєвим оптимізмом.

Жанна та Петро зростали на одній вулиці, дружили з дитинства, тож їхнє одруження не було несподіванкою. Разом вони вже чверть віку. Петро працював інженером на одному з найбільших заводів Кам’янця-Подільського. Може, якби не розлетілося його підприємство, Брилі так би й залишилися міськими мешканцями. Родина пережила те саме, що й інші українці (труднощі перших років становлення власної держави, нестабільність, нестатки), але ніколи не сиділа склавши руки, бо не могли й думки допустити про бідування. Працювали безперестанку, щоразу шукали заняття, які допомагали виживати. Врешті-решт, діяльні натури потрапили у царину зеленого туризму.

Їх будова в невеликому мальовничому селі Фурманівка Кам’янець-Подільського району на Хмельниччині тривала 18 років! Але Брилям вистачало терпіння. Місце обрали на схилі кряжів, які в цьому краї носять назву Медобори, бо й справді тут із давніх-давен бортники брали щедрі цілющі меди. З подвір’я відкривається неповторний краєвид. Неподалік річка, ліс, можна помандрувати стежками Національного природного парку «Подільські Товтри», побачити знамените Китайгородське відслонення, що зберегло рештки мешканців давніх епох, а на вапнякових грунтах квітують рослини, які рідко зустрічаються і внесені в охоронні списки державного та світового значення.

Спочатку Брилі планували дім лише для себе, та дуже швидко він став привабливим місцем для багатьох людей. Якось до них на гостину приїхали зі столиці друзі сина Романа. Їм так сподобалося, що відтоді в Медоборах почалося справжнє туристичне паломництво. У садибі, яку назвали «Сімейним затишком», бувають навіть закордонні гості.  

У царстві квітів і пташиного співу душа справді відпочиває від суєти, а тіло — від гіподинамії: замість городу господарі облаштували футбольне поле, волейбольний та баскетбольний майданчики. Подружжя саме любить спорт і гостей своїх запрошує до активного відпочинку.

Звичних до фаст-фуду городян чекають домашні страви, приготовані в печі чи на мангалі, трав’яні чаї, що додають енергії чи розслаблюють. Пані Жанна сама творить різні композиції напоїв. З «Сімейного затишку» туристи неодмінно повертаються зі смачними «сувенірами» — вареннями, пакетами сухофруктів, цілющими зборами. У насадженому господарями сосняку ховаються в траві маслюки, а зарослий лісок за садибою перетворили на міні-парк.

— Ми ніколи не сидимо на місці, не зупиняємося на досягнутому, — каже господар, — постійно щось удосконалюємо. Я захоплююся винахідництвом, тому в садибі багато цікавинок, зроблених власноруч.

Коли стояла немилосердна спека, над господою Брилів ішов свій «приватний» дощ. Це пан Петро встановив на даху будинку придумане ним обладнання.

Щасливе те село, в якому раптом з’являється ініціативна людина, котра втілює цікаві ідеї, ще й інших спонукає до діяльності. Адже не бідують Брилі, займаючись своєю справою. Зелений туризм — галузь перспективна, активно розвивається. Тож, вважаю, до неї можуть докластися ще багато селян-українців, адже за офіційною статистикою понад півмільйона наших співвітчизників — безробітні.

Хмельницька область.