За більш ніж двадцять років незалежності в Україні так і не навчилися пишатися своєю країною, її культурною та історичною спадщиною. Натомість влада й чиновники всіх рангів і рівнів точно досягли успіхів в одному: в нехтуванні громадською думкою. Масові мітинги та акції протесту вже не раз виводили на вулиці тих, кому небайдуже майбутнє і минуле рідних міст. Захищали історичні й культурні пам’ятки і кияни. Замок Барона, маєток Сікорських, доходний будинок Міхельсона, «Будинок зі зміями» — далеко не повний список об’єктів, якими столиця могла б пишатися. Але те, в якому вони нині стані, — ганьба для всієї країни. І от чергове НП. У столичному будинку-садибі Мурашка по вулиці Мала Житомирська, 12-А, обвалився дах. Прогнилі перекриття не витримали примх природи та чиновницької бездушності. Пам’ятка культурної спадщини — Меморіальний будинок київського художника Олександра Мурашка — в самому серці столиці перетворилася на... «готель» для бомжів (на знімку).
Потрапити до самої садиби Мурашка не так просто. У пошуках проходу наш журналіст забрів у сусідній, на вигляд занедбаний, будинок. Перший його поверх виявився геть розгромленим і більше нагадував... убиральню. Піднімаючись вище, виявив вочевидь житлові кімнати. На деяких навіть висіли замки. Нікого не знайшовши, наш фотокореспондент вийшов у двір, де його «радісно» зустріли.
Біля двоповерхового флігеля, пристосованого під пункт приймання склотари (на знімку), вочевидь без усяких дозволів, сиділо п’ятеро чоловіків. Діалогу з «місцевими інтелігентами», які нецензурну лайку використовують частіше, ніж нормативну лексику, не вийшло. Зате стало зрозуміло: чужий тут не пройде. І будинок, як то кажуть, під наглядом. Щоправда, тільки доти, доки не розвалиться. Цих «орендарів» його збереження мало обходить.
На жаль, потрапити до самої садиби Мурашка, відомої ще з 1895 року, так і не вдалося. Але вражень вистачило і від її фасаду, або, точніше кажучи, від того, що залишилося від нього.
За матеріалами прес-служби голови комісії Київради з питань культури і туризму Олександра Бригинця, ще 2007 року КМДА продала історичні будинки по вулиці Мала Житомирська (№№ 12—14) приватній компанії. Торік Київський апеляційний господарський суд визнав недійсним права власності на будівлі та своїм рішенням повернув їх у комунальну власність. У рамках проекту відновлення історичного вигляду цього кварталу після ремонтно-реставраційних робіт тут мав бути створений Музей українського модерну. Але наразі потрібно знайти гроші, щоб бодай «заморозити» руйнацію будинків. Якщо, звичайно, ми хочемо їх зберегти...
Ще на початку минулого року ми говорили про жалюгідний стан Замку Барона, одного з найвідоміших будинків на центральній вулиці столиці — Ярославів Вал. На ньому дотепер по сусідству з табличкою «Пам’ятка архітектури» красується плакат з написом «Продається». Покупці все так само «прицінюються» до будівлі, яка щодень дедалі більше руйнується.
Цегельний «труп» залишився від будинку, де колись жив і створив свій перший вертоліт всесвітньо відомий авіаконструктор Ігор Сікорський. На пил перетворюються будинки, архітектурні пам’ятки на вулиці Пушкінській. У повному обсязі ця «кримінальна хроніка», на жаль, може зайняти кілька сторінок.
Уже не раз ми описували й підступний план, що його намагаються втілити в життя орендарі й власники більшості історичних будов: відтягувати проведення реставраційних робіт доти, доки будинки повністю не зруйнуються. Тоді, поскаржившись на те, що «не встигли», вони з горя візьмуть та й побудують на місці, котре звільнилося, звичайну висотку.
Допомагають втілити в життя цей план не тільки погода, а й влада, і не лише своєю бездіяльністю. Щоб у столиці стало одним «залізобетонним монстром» більше, наші чиновники дозволяють будувати офіси і над станціями метро (приклад з будинком над станцією «Театральна»), і в буферних зонах всесвітньо відомих заповідників (на вулиці Гончара, 17-23). Усупереч очевидним порушенням, у забудовників на руках є цілі пачки дозвільних документів. А якщо вони є — отже, хтось їх видавав. І щоб припинити таку практику, потрібно запровадити персональну відповідальність. Так би мовити: країна повинна знати своїх героїв. Тих, хто дозволяв будувати будинки в заборонених місцях, хто давав добро на знесення їх на Андріївському узвозі, з чиєї безмовної згоди руйнуються історичні пам’ятки.
Але до цієї бочки дьогтю все-таки можна додати ложку меду: днями міська прокуратура затримала винного у вирубці дерев по вулиці Кіквідзе, де спалахнув черговий будівельний скандал. Щоб легше було вести роботи, забудовник вирішив зрубати частину тамтешніх дерев і прокласти дорогу. Прокурор Києва, побувавши на місці події, пообіцяв: усі, хто винен і причетний до вирубки дерев, захоплення території, понесуть кримінальну відповідальність. Під прокурорську перевірку потраплять, мовляв, і ті органи, які знали, мовчали або й дозволяли ці роботи.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
