Художники-карикатуристи час від часу подорожують світом. Вони беруть активну участь у міжнародних конкурсах карикатур, у шаленій конкуренції виборюють нагороди і з радістю приїздять на врочисті відкриття виставок та хвилюючі церемонії нагородження. Щасливчики! До цих «бранців долі» належить і ваш покірний слуга. Щиро вдячний рідній редакції газети «Голос України», яка залюбки відпускає мене у творчі мандри. Цього разу шлях мій сягнув міста Сургута Ханти-Мансійського округу Російської федерації.
«Карикатурум»
Міжнародний форум візуального гумору вшосте приймав гостей. Приймав традиційно з розмахом, із притаманною для форуму родзинкою та оригінальністю. Приймав хлібосольно та розкішно. Карикатуристи почувалися космонавтами у відкритому просторі безмежного океану Сибіру. Фактично не спали. Червневі білі ночі пропонували лише спілкування... Але це було потім. А трохи раніше, в 2011 році, 290 художників із 49 країн світу надіслали на конкурс 850 робіт. «Карикатурум» запропонував основну тему: «О, щасливчик!» та дві спеціальні: «Сургут — місто Чорного Лиса», «Сургутському художньому музею — 20 років». Переможцями стали
9 карикатуристів з Італії, Ізраїлю, Сербії, України та Росії. До Сургута прилетіли всі. І всі залишилися абсолютно щасливими.
Сьогодні Сургут уже неможливо уявити без «Карикатуруму», власне, як і «Карикатурум» — без Сургута, без підтримки міської влади, потужних спонсорів.
За роки існування форум перетворився на бренд, фірмову фішку, а місто, в свою чергу, стало північною столицею світового гумору.
Сало
Аеродром «Сургут». Разом із моїм колегою-карикатуристом, членом журі Володимиром Казаневським прямуємо до виходу. Володя отримує багаж, я — ні. Розпач, хвилювання... Віз свіжоспечені каталоги міжнародного конкурсу карикатур «Незалежність. Футбол» та український стратегічний продукт, нашу «білу нафту» — запашне, із золотистою, смаженою на соломі, скоринкою сало. Розпач обертається на ейфорію й трохи згодом почуваюся абсолютно вільною та щасливою людиною. Пізніше, на церемонії нагородження, висловлюю думку про те, що, втративши багаж, отримав значно більше — нових друзів. Усі співчували, пропонували допомогу, одяг, дружнє плече. Неймовірні відчуття. Наступного ранку ще порція адреналіну. Дзвінок у номер готелю «Нефтяник», де мешкаю: «Олексію! Ваш багаж знайшовся!». Почуваюся абсолютно щасливою та багатою людиною. Вночі (різниця в часі з Україною — чотири години) ми святкували перемогу збірної України над Швецією в колі моїх нових та старих друзів, піднімали чарки за перемогу та закушували смачним українським салом із часником. Щасливчики.
Церемонія
Ушосте «Карикатурум» дивує. Цьогорічна церемонія нагородження мала нагадувати вручення Оскарів. Світлана Круглова, мистецтвознавець, директор Сургутського художнього музею, незмінний організатор та ідеолог форуму, зізнається: «Не спала ніч. Замовили сценарій, але не влаштував. Усю ніч правила та переписувала». Під час урочистого дійства випадково бачу обличчя Світлани Вікторівни, в тіні софітів, десь за лаштунками: вона схвильовано стежить за тим, що відбувається на імпровізованій сцені музею. Так хвилюється режисер за кулісами, спостерігаючи за грою акторів, до речі, справжніх акторів Сургутського музично-драматичного театру та нас, карикатуристів, «прим-балерин» спектаклю під назвою «Карикатурум». І водночас так хвилюється мати, коли її дитина розказує вперше вивчений напам’ять вірш. Лукавлю не вперше, а вшосте.
Усі переможці у футболках із власними малюнками. Ще одна фішка «Карикатуруму». Все зроблено з любов’ю та повагою. І коли ми, карикатуристи, намагаємося висловити слова подяки організаторам, Світлана Круглова завжди відповідає емоційно: «Художники, ми вас любимо!».
За роки існування «Карикатуруму» понад тисяча художників із 67 країн світу надіслали більш як 6000 творів. А ще: «...пам’ятаємо». Гортаю каталог «Карикатуруму». Окремий розділ присвячений тим, кого вже немає поруч із нами. Румен Драгостінов (Болгарія), Олександр Пашков, Валентин Розанцев (Росія), Міодраг Великович (Сербія)...
Призи
Карикатуристи — як діти. Тому дуже важливо подарувати їм іграшку, особливо якщо вони на неї заслуговують. Соромно зізнатися, але, перемігши на конкурсі, очікуєш, окрім диплому, отримати якусь оригінальну неповторну статуетку, якийсь автентичний кубок або хоча б не бутафорну медаль. Дочекався. Виходжу на подіум. Мінсалім Тимергазєєв, відомий тобольський косторіз, майстер з великої літери, людина відома не тільки в Росії, а й за кордоном, вручає мені статуетку «Чорного лиса у бронзовій вушанці» (на знімку). Важка. Виявляється — справжній лосиний ріг. Просто титанічна праця! Такого серед півсотні моїх призів ще не було. Почуваюся не просто дитиною — немовлям. Валентин Дружинін та Олег Гуцол, які перемогли в номінації «Сургутському художньому музею — 20 років», отримали не менш екстравагантні авторські призи «Карикатуруму». Зроблені руками майстра казкові риби, знову-таки з кістки, приголомшують та зачаровують.
До речі, в Сургуті карикатуристи на 100 відсотків відчули на собі всі принади не тільки розумового, а й тілесного гумору. Бачили б ви ці посмішки задоволення на обличчях художників, коли вони куштували екзотичне, навіть ніжніше за сало, м’ясо сибірської риби з роду сигових муксуна. Щасливчики!
Щасливчики
Залишається лише оголосити повний список переможців міжнародного форуму візуального гумору «Карикатурум 6»:
Основна тема «О, щасливчик!»
Югослав Влахович (Сербія) — 1 приз «Золота вушанка» (1)
В’ячеслав Шилов (Росія) — 2 приз «Срібна вушанка»
Сергій Сиченко (Ізраїль) — 3 приз «Бронзова вушанка»
Темур Козаєв (Росія) — 3 приз «Бронзова вушанка»
Спеціальна тема «Сургут — місто Чорного Лиса»
Паоло Дальпонте (Італія) — 1 приз «Чорний Лис у золотій вушанці» (2)
Юрій Манаєв (Росія) — 2 приз «Чорний Лис у срібній вушанці»
Олексій Кустовський (Україна) — 3 приз «Чорний Лис у бронзовій вушанці» (3)
Спеціальна тема «Сургутському художньому музею — 20 років!»
Валентин Дружинін (Росія) — спеціальний приз (4)
Олег Гуцол (України) — спеціальний приз
P.S. Втомлені повертаємося додому. В київському аеропорту «Бориспіль» разом із Володимиром Казаневським прямуємо до виходу. Бачу свою валізу. Рідненька. Радію... Володя своєї так і не дочекався. Іронія долі. Зателефонував йому наступного дня. Виявляється, валіза залишилася в Москві. Працівники аеропорту «Домодедово», вибачаючись, пообіцяли доставити її власнику наступним рейсом... Очікуваний дзвінок у двері. Відчинивши і побачивши кур’єра без валізи, Володимир ледь не кинувся на нього з кулаками. Виявилося, кур’єра з аеропорту випередив кур’єр із запрошенням до бразильського міста Пірасікаба, де Казаневський буде членом журі міжнародного конкурсу карикатур. Щасливчик...
Київ—Сургут—Москва—Київ.
Фото з сайту Сургутського художнього музею: www.shm-surgut.ru
1.
2.
3.
4.
Югослав Влахович.