Коли здоров’я є, про нього не згадують. Про репродуктивне здоров’я нації нині говорять постійно, навіть на найвищому рівні, — отже, проблема є! Поясніть, будь ласка, що входить у це поняття? В яких показниках його «обчислюють»? Що впливає на репродуктивне здоров’я окремої людини, а також нації?
Олеся Мірошниченко.
Київ.
Відповісти на це запитання погодилися співробітники лабораторії генетичної епідеміології ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва АМН України» Ольга ТИМЧЕНКО (професор, завідувачка лабораторії) та Галина КАЧКО (н. с.):
— Кількість жителів безперервно скорочується. Від 1992 року населення зменшилося на   12 %. Найбільше непокоїть стан репродуктивного здоров’я, яке є невід’ємною складовою частиною здоров’я всієї нації і має стратегічне значення для розвитку суспільства.
Репродуктивне здоров’я — не тільки відсутність захворювань у репродуктивній системі, її функціях та процесах; це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя.
За основні показники вважають величини народжуваності, захворюваності та поширеності хвороб, середньої тривалості очікуваного життя, показник материнської смертності.
Що впливає на репродуктивне здоров’я?
 Спадкова схильність до виникнення хвороб, шкідливі звички (тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків);
 Повноцінне харчування і його режим, що має повністю забезпечувати надходження поживних речовин до організму, зокрема і для репродукції.
 Соціально-економічні чинники: рівень освіти, матеріальна забезпеченість сім’ї, доступність та якість медичного обслуговування.
 Стреси та екологія.
Чим зумовлені проблеми?
 недостатньою увагою до ролі інституту сім’ї, збереження традиційної культури взаємин у сім’ї;
 незадовільним соціальним станом громадян і недостатньою правовою захищеністю у сфері праці, відсутністю належного контролю за дотриманням норм охорони праці та техніки безпеки;
 дискримінацією жінок, особливо у сфері приватної підприємницької діяльності, що витісняє їх у низькооплачувані галузі або змушує шукати роботу в тіньовому секторі економіки чи за кордоном; недосконалістю нормативно-правової бази в цій сфері;
 смертністю чоловіків працездатного віку, що у 3,6 разу перевищує смертність жінок (незворотні втрати чоловічого населення у репродуктивному віці позначаються на статевому співвідношенні у суспільстві і зумовлюють наявність значної кількості одиноких жінок, неповних сімей та дітей-сиріт);
 високим рівнем смертності матерів та малюків, пов’язаним з недостатньою поінформованістю населення про здоровий спосіб життя, відповідальну статеву поведінку, планування сім’ї, сучасні стандарти профілактики, діагностики та лікування хвороб репродуктивної системи;
 недостатнім рівнем підготовки спеціалістів і незадовільним оснащенням сучасним високотехнологічним обладнанням закладів охорони здоров’я;
 незадовільним станом здоров’я вагітних жінок, що спричиняє ускладнення під час пологів і впливає на рівень захворюваності малюків і дитячої інвалідності. Втрати від невиношування вагітності щороку становлять 36—40 тис. ненароджених;
 високим рівнем штучного переривання вагітності за бажанням жінки (19,1 на 1000 жінок репродуктивного віку), що впливає на перебіг наступної вагітності та пологів;
 незадовільним станом здоров’я підлітків, негативний вплив на яких має поширення порнографії, пропаганда сексуального насильства, реклама шкідливих звичок;
 високим рівнем безпліддя українських сімей, яке теж можна зарахувати до прямих репродуктивних втрат;
 онкологічними захворюваннями репродуктивних органів...
Вагома причина проблем із репродукцією — інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом. Саме вони нерідко спричиняють безпліддя, невиношування вагітності, онкологію репродуктивної системи, а також інфікування плода з тяжкими наслідками і навіть вадами розвитку.
У зв’язку з високими темпами поширення ВІЛ-інфекції особливої важливості набуває проблема ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, а отже — збільшення ВІЛ-інфікованих дітей.
Сумна ситуація, що склалася нині, змушує шукати шляхи для її поліпшення. В нашій державі є організаційна основа для впровадження в практику політики розвитку здоров’я. Це, насамперед, розгалужена мережа центрів здоров’я, основне завдання яких і полягає у санітарній просвіті населення, формуванні в нього навичок здорового способу життя. На сьогодні вони повною мірою своєї функції не виконують. А досвід розвинених країн свідчить, що роз’яснення населенню основ сприяння здоров’ю і гігієнічна освіта можуть значно покращити ситуацію.
Протягом останніх років на державному рівні діє національна програма «Репродуктивне здоров’я нації». Позитивні зміни у цій сфері є. Підвищився рівень обізнаності населення щодо здорового способу життя, безпечної статевої поведінки, відповідального батьківства, методів профілактики незапланованої вагітності. 
Спостерігається тенденція до зменшення кількості абортів, зниження рівня материнської та дитячої смертності. Однак ці показники залишаються високими і значно вищі за середньоєвропейські.
Наше здоров’я, як не дивно, лише на 20 % залежить від генетичної складової. Тоді як майже 50 % зумовлює спосіб життя. Отже, підкреслюємо, саме людина відповідальна за збереження здоров’я особистого і своїх нащадків.